Євангельське слово сьогоднішньої неділі (Лк. 8:5–15) — це притча, яку неможливо перечитати без внутрішнього тремтіння. У ній Христос говорить просто, але торкається найглибшого — людського серця.

«Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його. А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його. Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів» (Лк. 8:5–8).

Євангеліє сьогоднішньої неділі (Лк. 7:11–16) розповідає про одну з найзворушливіших подій у земному житті Спасителя — про воскресіння сина Наїнської вдови. Це не просто оповідь про чудо. Це — слово про співчуття, про силу Божої любові, яка торкається самої смерті й перемагає її.

26 жовтня - пам'ять святого великомученика Димитрія Солунського (Фессалонікійського). Сердечно вітаємо всіх іменинників з Днем памʼяті небесного покровителя.
На іконах цей святий зображується красивим юнаком у військовому вбранні та зі списом у руках, бо зазнав мученицької смерті за Христа, будучи зовсім молодим. Він був сином благородних і побожних батьків та походив з міста Солуня (сучасні Салоніки, Греція), де його батько служив воєводою.

Православна Церква щоденно звершує молитву як за живих, так і за померлих. Проте існують особливі дні в році, які встановлені Церквою для поминання померлих. До таких днів належить і Димитрівська поминальна субота, яка цьогоріч припадає на 25 жовтня. В цей день Церква закликає до спільної молитви за спокій душ усіх спочилих: рідних, близьких, друзів, знайомих і тих, кого ми особисто не знали, але хто відомий Богові.

Євангельський уривок, який сьогодні звучить у храмах (Лк. 6:31–36), є, можливо, одним із найглибших і найвимогливіших для людського серця. Це слова, які змінюють не лише поведінку, а саму суть людини. Бо в них — не просто закон любові, а шлях уподібнення до самого Бога.

Євангельське читання цієї неділі розповідає нам про те, як Христос кличе собі учнів. Одного разу, проповідуючи на березі Генісаретського озера, Христос побачив, як рибалки полоскали та складали свої сіті і були засмучені, бо не наловили риби. Він увійшов до човна Симона і наказав відпливти в глибину та знову закинути невід для лову. На що Симон відповів: «Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сит».

Сьогодні, в сімнадцяту неділю після святої П'ятдесятниці, ми чули Святе Євангеліє від апостола і євангеліста Матфея про зцілення Христом дочки жінки-хананеянки.

Кожне чудо, яке звершував Спаситель, завдяки чому не заробилося самого дива, а щоб дати людям, які його бачать і розуміють, свідчення Його надприродної сили, Його вчення – щоб вони, змінюючи своє життя, проймалися наукою Христовою й стали людьми, у житті яких Господь також творив би чудеса через їхню віру і молитву.

Дорогі брати і сестри, щиро вітаємо вас з церковним святом Покрова Пресвятої Богородиці, а також з нашими суспільними святами – Днем захисників і захисниць України та Днем українського козацтва!

Об’єднують ці свята дуже важливі чесноти – любов, турбота, захист. Тож сьогодні ми урочисто прославляємо Богородицю, вшановуючи не лише давню історичну подію Її чудесного явлення у Царгороді, коли Вона у відповідь на гарячі молитви захистила місто від ворогів. Ми також прославляємо Її материнську любов, всі чудеса, діла милосердя та турботу, які Пречиста Діва явила і продовжує виявляти до тих, хто звертається до Неї. Бо саме ці чесноти та благі діяння символізує собою Покров Богородиці.

Євангеліє цієї неділі (Мф. 25:14–30) розповідає про притчу щодо талантів. Господар відходить у далеку країну й довіряє своїм слугам свої багатства: одному п’ять талантів, іншому два, третьому один.

26 вересня вважається днем завершення земного шляху улюбленого учня Ісуса Христа, святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Церква вшановує пам՚ять цього видатного святого, згадуючи його заслуги перед людьми і Господом, а також його непересічний життєвий шлях.

Святий Іоан народився в Віфсаїді (ця назва з давньоєврейської перекладається як «дім рибалки»), у благочестивій віруючій родині, яка жила за законом Мойсеєвим в очікуванні приходу Месії.

Євангеліє цієї неділі (Мф. 22:35–46) ставить нас перед основою всього духовного життя. Один із книжників, бажаючи випробувати Христа, питає Його: «Учителю, яка найбільша заповідь у законі?» І Господь відповідає словами, які звучать крізь віки: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є найбільша і перша заповідь. А друга, подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утримується весь Закон і Пророки».

Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього – одне з найбільших дванадесятих свят, яке Церква відзначає 14 вересня. Його історія сягає глибини віків і поєднує як достовірні факти, так і численні перекази, що створюють особливу атмосферу таємничості.

Очевидно, що тайною для нас залишається точний рік і, тим паче точна дата народження Пречистої Діви Марії. Сталося це приблизно за два десятиліття до початку ери від Різдва Христового. Подробиці про Різдво Богородиці та Її батьків ми дізнаємося з Передання: з волі Божої Діва Марія народилася у Галілейському місті Назареті від праведних і добропорядних батьків Іоакима та Анни. Її народження стало чудесним благословенням для старих неплідних батьків, які в похилому віці зачали Доньку, пообіцявши присвятити Її служінню Богові.