Сьогодні Свята Церква пропонує нам роздуми над притчею про блудного сина (Лк. 15:11-32). Ця історія наповнена глибоким змістом про милосердя, покаяння і батьківську любов. Вона допомагає нам усвідомити силу Божого прощення і необхідність щирого каяття.

Притча про митаря і фарисея, яку ми чуємо сьогодні під час читання Євангелія (Лк. 18: 10 – 14), є одною з найвідоміших. Вона дуже коротка, але навчає нас багатьом важливим речам. Від сьогоднішньої неділі розпочинаються підготовчі тижні перед Великим постом і Церква подає нам цю притчу, як настанову на початку нашого шляху духовного очищення і оновлення.

Стрітення Господнє – це останнє дванадесяте свято перед Великим постом, яке завершує 40-денний різдвяний цикл. Воно має особливе значення у церковному календарі, адже є єдиним серед дванадцяти найбільших свят церковного року, яке одночасно вшановує і Господа Ісуса Христа, і Його Пречисту Матір. В цей день ми згадуємо, як Богородиця принесла Немовля до храму, виконуючи приписаний законом обряд.

30 січня за новоюліанським календарем православна церква вшановує пам’ять трьох великих святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. Це свято встановлене на честь їхнього величезного внеску у християнське богослов’я, церковне життя та духовне просвітництво.

Сьогоднішнє читання з Євангелія від Матфея (Мф. 15:21–28) відкриває перед нами історію, яка на перший погляд може здатися простою, але насправді вона є глибоким уроком віри, смирення та Божої любові, яка не має меж. Це історія про жінку-ханаанку, яка прийшла до Христа, шукаючи зцілення для своєї доньки. Ця подія перегукується з нашим життям, особливо у цей складний час, коли війна випробовує нашу віру, нашу стійкість і нашу здатність довіряти Богові.

Сьогодні Церква вшановує святу, яка в молодому віці, юною дівчиною, не змирилася з волею батьків про вигідне заміжжя, а відкинула матеріальні блага, знатну родину заради скромного життя в Бозі, служіння людям та опіки жіночим монастирем. Ця свята – Ксенія (в миру Євсевія) Римлянка, бо народилася вона в Римі у V столітті. Іноді її також називають Ксенією Миласською, бо в місті Миласс, в Кесарії, вона придбала землю, побудувала храм на честь святого Стефана і заснувала там жіночий монастир.

Притча про таланти, яку ми сьогодні чуємо, звертається до нашої відповідальності перед Богом і перед ближнім. У ній ми бачимо, як господар, вирушаючи у подорож, передає своїм рабам майно. Одному дає п’ять талантів, іншому два, а третьому — один. 

Сьогодні, в неділю після свята Богоявлення, з євангельського читання ми чуємо заклик Спасителя: «Покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф.4:17). Цим закликом Господь розпочинає Свою проповідь до народу. І звернений він не лише до тих людей, хто мав можливість безпосередньо чути слова Христові. Заклик до покаяння звучить від тих днів протягом всіх століть історії та спрямований він до кожної людини.

12 січня ми вшановуємо пам’ять святої мучениці Тетяни Римської – жінки, яка своїм життям і стійкістю у вірі явила приклад справжнього християнського подвигу.

Свята мучениця Тетяна народилася в знатній римській сім’ї – її батько тричі обирався консулом. Він був таємним християнином і виховав дочку відданою Богу і Церкві. Досягнувши повноліття, Тетяна не стала виходити заміж і всі свої сили віддала Церкві. 

Сьогодні ми відзначаємо свято, яке поряд із Пасхою та П’ятидесятницею належить до найдавніших свят у Православній Церкві. До найдавніших і найважливіших. Адже подія Хрещення Господа нашого Ісуса Христа торкається життя кожного віруючого християнина. Через особисте хрещення безгрішний Син Божий розпочинає Свою спасенну проповідь на землі, Він покладає початок лікування пошкодженої гріхом людської природи.

Агіасма – це грецьке слово (ἁγίασμα), що означає «святиня». Агіасмою ми іменуємо не всяку святу воду, а лише ту, що освячена напередодні та в саме свято Богоявлення, Хрещення Господнього, тобто 5 і 6 січня. Лише в ці дні, у Навечір՚я Богоявлення і в сам день свята Хрещення Господнього, звершується особливий Чин великого водосвяття, і ніколи більше впродовж року. 

Сьогодні ми всі живемо у важкі й темні часи війни. Ми боремось, аби вижити. Ми молимося і благаємо Господа про допомогу у нашій боротьбі з лютим ворогом. І на порозі нового року ми сповнені бажання миру, справедливості, перемоги добра над злом. Наші молитви – про закінчення війни, про зцілення ран нашого народу, про возз’єднання родин, про повернення наших захисників і захисниць живими та здоровими.

Сьогодні ми святкуємо одне з великих свят церковного календаря – свято Обрізання Господнього. Ця подія є не лише важливою в історії спасіння, але й має глибокий духовний зміст, який закликає нас до роздумів і духовного вдосконалення.