19 серпня 2015 року парафіяни Свято-Миколаївської церкви УПЦ КП Острога відзначили свято Преображення Господнього.

Цей день вважається одним з великих свят. Своїм Преображенням Спаситель показав нам, якими стануть люди в майбутньому житті, в Царстві Небесному, як преобразиться тоді весь наш земний світ.

На подвір’ї новозбудованого храму зібралося багато парафіян, несучи в руках уквітчані чорнобривцями, айстрами, зеленим барвінком, пшеничним колоссям та польовим зіллям повні кошики з яблуками, грушами, сливами, виноградом та медом. Це не дивно, адже у народі це свято називають яблучним Спасом. Хоча триває двотижневий Успенський піст, який почався на Маковія, парафіяни у святкових вишиванках, а кошики, мов барвистий килим, зітканий із щедрих дарів рідної землі.

14 серпня 2015 року у Свято-Миколаївській церкві міста Острога відбулась надзвичайно знаменна подія – освячення головного накупольного хреста храму, яка золотими літерами буде записана не лише в історію храму, але й у історію м. Острога та незалежної української держави. 

Чин освячення головного хреста здійснив архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон. За богослужінням архіпастирю співслужили: благочинний церков Острозького району, настоятель Свято-Миколаївської церкви протоієрей Юрій Лукашик та священики Острозького благочиння.

У неділю, 21 червня 2015 року, настоятель храму прот. Юрій Лукашик та хористи складали щирі слова подяки регенту Віктору Ярошенку, який впродовж чотирьох років керував парафіяльним хором. Від сьогодні Віктор Ярошенко став почесним регентом Свято-Миколаївської церкви, оскільки за станом здоров’я уже не в змозі професійно займатися церковними справами.

Важко собі уявити Літургію, Вечірню або Ранню без співу – настільки тісно це явище увійшло в церковне життя. Парафіяльний хор Свято-Миколаївської церкви з 1992 року, відколи відновилися богослужіння, сформувався у колектив, який достойно оспівує красу нашої духовності. Дев’ять років хором керувала Ксенія-Ганна Грабарчук (1992-2001 рр.), яка стала першим регентом відновленої Свято-Миколаївської церкви. Впродовж наступних десяти років хор отримав нове дихання під професійним керівництвом Віталія Власенка (2001-2011 рр.), напрацювання якого підтримав Віктор Ярошенко (2011-2015 рр.).

У п’ятницю, 22 травня, в день святкування перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у Барі, храмове свято відзначали парафіяни Свято-Миколаївскої церкви м. Острога.

Святкове богослужіння очолив настоятель храму, Благочинний церков Острозького району  прот. Юрій Лукашик, якому співслужили священики о. Богдан Стрикалюк ( студентсько-викладацький храм Преподобного Федора Острозького), о. Володимир Шевчук (Свято-Олександроневська парафія, м. Острог), о. Ярослав Кричильський (Свято-Різдвобогородична парафія, с. Плоска).

З 23 лютого 2015 року, протягом чотирьох днів першої седмиці Великого посту, у Свято-Миколаївському храмі міста Острога читався Великий Покаянний канон святого преподобного Андрія Критського. Богослужіння звершив настоятель храму прот. Юрій Лукашик.

Одна з характерних особливостей богослужіння Великого посту – читання чи спів Великого Покаянного канону святителя Андрія Критського. Для багатьох вірян цей канон – чи не єдина відмінність великопісного часу від решти церковного року, адже у суботи та неділі під час Великого посту особливостей зовсім мало, а з буденних служб найбільш популярні дні, коли читається канон св. Андрія Критського. 

Вчора, 22 листопада 2014 року, український народ відзначив 81-шу річницю трагічних подій штучного голоду в Україні в 1932-1933 роках. На центральній площі міста Острога ми разом молились до Бога за всіх померлих від голоду. Всі присутні запалили свічки і виклали лампадки у вигляді хреста. Повертаючись додому бачив, як горіли свічки у вікнах острожан, як знак солідарності з усіма вірними.

Перлиною Православного Богослужіння є Великий Покаянний канон святого преподобного Андрія Критського. Самим читанням цього розчуленого зову душі преподобного Андрія Матір-Церква відкриває нам ворота Святої Чотиридесятниці.

У перші чотири дні Великого Посту цей канон ділиться на частини і читається на Великому повечір’ї, а на Утрені в четвер п’ятої седмиці читається повністю. Більше ніж 1300 років Свята Церква завдяки цьому твору відкриває нам глибину покаяння. Цей канон можна описати як покаянний плач, що розкриває нам всю безодню гріха. Проникливі слова збентежують душу християнина і пробуджують спрагле серце людини від гріховного сну. Преподобний Андрій майстерно зображає нам великі образи – Адама і Єву, рай і гріхопадіння, патріарха Ноя і потоп, Давида, Обітовану Землю і особливо Христа і Церкву.

Храм  Святого Миколая є одним із найдавніших православних храмів у м. Острозі. Дослідники стверджують, що його будівництво було започатковане ще в другій половині ХІV століття.

Розміщувався  храм в межах пригородка, тобто  другої оборонної лінії, що прилягала  до дитинця міста з півночі  та із заходу. Він мав гарний зовнішній  вигляд, про що свідчить світлина знайдена в архівах Росії. До того ж храм був багатий, мав «поля, ґрунти та сіножаті». Окрім того, Свято-Миколаївський храм мав право ставропігії, тобто не підпорядковувався місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо залежав від патріаршої влади. До речі, таким правом користувалися Києво-Печерська лавра, Київське Богоявленське братство, Межигірський Спасо-Преображенський монастир, Манявський скит та деякі інші релігійні інституції. Ставропігіальний статус Миколаївського храму свідчив про особливу важливість святині для церкви і віруючи України.

22 травня Свята Православна Церква відзначає перенесення мощей Святителя і Чудотворця Миколая з Мир Лікійських до міста Бар. В цей день парафіяни Свято-Миколаївської церкви Київського патріархату відсвяткували храмове свято.

На запрошення настоятеля храму прот. Юрія Лукашика до Острога прибув Високопреосвященний архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон.

Святкування храмового свята розпочалося Вечірнею днем раніше, у середу, яку очолив настоятель храму прот. Юрій Лукашик. Також в цей день було відслужено Водосвятний молебень.

А вранці, владику при вході до храму діти зустрічали квітами, запашним короваєм та щирими словами віршованих рядків. В цей святковий день церква була вщерть заповнена благовірним людом, багатьом з яких довелося стояти на дворі. Вірні разом з духовенством перебували у молитовному єднанні, просячи у святителя Миколая-Чудотворця заступництва перед Богом.

Перед початком богослужіння владика Іларіон звершив чин оновлення храму.

5 квітня 2014 року, в суботу п’ятого тижня Великого посту, Похвали Пресвятої Богородиці, до Свято-Миколаївської церкви прибули священики Острозького благочиння, щоб співслужити разом з настоятелем прот. Юрієм Лукашиком та здійснити таїнство сповіді та причастя.

Після Божественної Літургії до парафіян звернувся настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Плоски о. Ярослав Кричильський. 

Після чого священиками було урочисто виголошено молебний спів акафісту або подячної похвали Пресвятої Богородиці.

19 лютого 2014 року, на центральній площі Острога, настоятель Свято-Миколаївської церкви прот. Юрій Лукашик разом зі священиками парафій міста та району відслужили молебень за Україну.

Наступного дня духовенство молилось за упокій душ загиблих, оздоровлення поранених та припинення братовбивства.

30 січня 2014 року настоятель Свято-Миколаївської церкви прот. Юрій Лукашик взяв участь у спільному молебнi за Україну у храмі преп. Федора Острозького Національного університету «Острозька академія».

В молебні взяли також участь представники різних християнських конфесій, працівники міської і районної рад, депутати, представники партій, людей різних професій і поглядів, які об’єдналися в молитві до Бога заради порозуміння і миру в Україні. Було прийнято звернення до церкви, влади, опозиції, народу України.

З ініціативи Благочинного Острозького району прот. Юрія Лукашика, 16 жовтня 2013 р., у Духовному Центрі Національного університету «Острозька академія» відбулись читання з нагоди 1025- річчя хрещення Київської Руси-України.

У вступному слові прот. Юрій наголосив, що цього року свято хрещення Руси-України відзначалось на високому державному рівні. А це вказує на відновлення зв’язку держави і церкви.

Запропоновані  учасниками доповіді висвітлювали як історичні аспекти хрещення Русі, так і духовні.

22 травня 2013 року, у день перенесення мощей Святителя і Чудотворця Миколая з Мир Лікійських у м. Бар, парафіяни Свято-Миколаївської церкви Київського патріархату святкували престольне свято.

Цей день особливий, адже вшановується пам’ять Святого, в честь якого ще у XIV ст. був освячений один із найдавніших православних храмів міста Острога. Пройшло багато століть з того часу. Свято-Миколаївська церква потерпала від пожеж, будувалася, руйнувалася… І тепер, біля невеличкої каплички, яка збереглася до цього часу, знову будується велична церква, покровителем якої є Святитель і Чудотворець Миколай.

Велелюдно було в храмі цього дня. З нагоди свята прийшло багато парафіян, прибули гості з міста та навколишніх сіл, сусідніх районів. Цього року, на запрошення настоятеля храму прот. Юрія Лукашика, на престольне свято завітали благочинний Березнівського району прот. Мирослав Синиця, ієромонах Нифонт (Гурбенський Свято-Воскресенський чоловічий монастир), прот. Михайло Гаврилів (Свято-Троїцька парафія, с. Михалківці), о. Василь Кошіль (Свято-Успенська парафія, с. Вельбівно), о. Олександр Тимощук (Свято-Георгіївська парафія, с. Михайлівка), о. Володимир Шевчук (Свято-Олександроневська парафія, м. Острог), о. Богдан Стрикалюк ( Студентсько-викладацький храм Преподобного Федора Острозького).

Після Божественної Літургії до парафіян звернувся настоятель Свято-Георгіївського храму с. Михайлівки о. Олександр Тимощук. «…Матір Божа піклується про нас, про весь християнський рід, любить всіх, хто прибігає до Неї з надією на її допомогу. Ми, християни, повинні завжди шанувати і прославляти Богородицю і завжди дякувати їй за великі щедроти і милість, які Вона подає всім нам і всьому роду людському. Особливо ми повинні дякувати за те, що у нас є можливість сьогодні підносити свої молитви до Богородиці і її Сина,нашого Спасителя. У нинішній день взиваймо до Неї: “ Непереможній Воєводі — переможнії ми, звільнившись од бід, вдячні пісні возносимо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволи нас, що до Тебе взиваємо: Радуйся, Невісто Неневісная.”»

Пасіями називаються особливі служби, що звершуються в період Великого посту чотири рази, за числом читання страсних Євангелій згідно зі всіма євангелістами. Відправляється це богослужіння в неділю після вечірньої відправи або ж в п’ятницю після повечір’я.

Сама назва «пасія» красномовно говорить нам про зміст цього великопісного богослужіння, на якому оспівуються Страждання Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Піснеспіви, які виконуються під час цієї служби, своєю мелодійністю і змістом розчулюють серце віруючої людини. Пасія спонукає християн, згадуючи розп’яття Господнє, Його Страждання, співрозп’ястись Христу і пам’ятати: «...ті, що Христові є, плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями» (Гал. 5. 24). Під час цього богослужіння присутні християни надихаються до подвигу, удосконалення, слідування за Христом, що і є метою не тільки посту, але й усього християнського життя.