З понеділка, 11 червня, розпочався Петрів пiст або, як кажуть у народі, Петрівка. Цей піст наступає через тиждень після П’ятидесятниці і триває до свята апостолів Петра й Павла, що їх пам'ять святкуємо 12 липня. Петрів пiст був встановлений ще в давнину на спомин про трагічну долю цих видатних проповідників Христового вчення, перший з яких був розіп’ятий, а другий – обезголовлений. Тривалість посту кожного року різна, він може бути довший або коротший, бо початок посту залежить від дати святкування Пасхи, а завершення - припадає на один i той самий день.

Про цей пiст згадується ще в Апостольських постановах: «Після П’ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться». Спочатку Петрів піст був встановлений для тих, хто з якихось причин не мiг постити перед Великоднем. Для них піст розпочинався відразу після завершення циклу великодніх святкувань, тобто через тиждень після дня Святої Трiйці.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Одним із найбільших свят нашого церковного року є радісне і урочисте свято Світлого Христового Воскресіння. Його ще називають Пасхою, тобто Днем, коли здійснився наш перехід від смерті до життя і від землі до неба. Всі ми, святкуючи Пасху, радіємо  визволенню через Христа усього людства від рабства диявола і дарування нам життя і вічного блаженства. Воскресіння Христове дає нам надію, що тілесна смерть не припиняє життя, а лише переносить наші безсмертні душі в те життя, якому немає кінця. Ось як звеличує Христове Воскресіння св. Іван Золотоустий у своїй проповіді на Пасху: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих».

27 лютого розпочався Великий пiст. Ви, мабуть, помiтили, що до кожного майже вели­кого свята Церква готує нас постом: до Рiздва Хри­стового ми готовимось постом – Пилипiвкою, до свята Успiння – Спа­сiвкою, до свята Петра – Петрiвкою, а до Великодня підготовляє нас Великий пiст. Для нас, християн, це має своє значення, бо пiсля всякого посту свято для нас стає більш радiсним та величним, ще більш яскраво вiдбивається на фонi нашого буденного життя.

У останню недiлю перед Великим постом (Сиропусну), Господь навчає нас як треба постити: «А як постите, то не будьте сумнi, як отi лицемiри: вони бо змiняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. А ти, коли постиш, намасти свою голову, I лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцевi своєму, що в таїнi; i Отець твiй, що бачить таємне, вiддасть тобi явно». (Мат. 6, 16-17). Тому ми повинні наслідувати слова Господа – не бути лицемірами, як фарисеї та садукеї, які під час посту не вмивали свої обличчя, не розчісували своє волосся, посипали голову попелом, щоб показувати людям наскільки вони страждають постячи. Звертаючи на них увагу, люди їх хвалили та возвеличували, виявляючи їм шану.

Вже стало доброю традицією брати участь хору Свято-Миколаївської церкви у щорічному фестивалі колядок та щедрівок, який організовує Храм преп. Федора Острозького Національного університету «Острозька академія». Це прекрасне свято проводиться з ініціативи настоятеля храму прот. Василя Жуковського вже сьомий рік поспіль.

Фестиваль зібрав понад двадцять колективів з Острога, Рівненської та сусідніх областей України. Прославляючи Різдво Христа-Спасителя у колядках, щедрівках, віншуваннях, учасники дійства подарували нам незабутні хвилини причетності до дива народження Сина Божого.

Цього року наш хор підготував та виконав колядки «Водохресна радість», «Небо і земля», які гармонійно звучали під куполом храму та задали мажорний тон всім присутнім  парафіянам та гостям на цілий рік.