Христова Паска відчиняє нам двері райські, освячує усіх вірних; свята Великодня ніч для всіх вірних є запорукою, радісним передчуттям світосяйного і вічного благодатного Царства Христового. Ось чому радісний для нас Великдень, ось чому так повно і щиро відкликається серце наше, коли чуємо християнське привітання: Христос Воскрес!

Якщо Христос Воскрес – значить, правда перемогла неправду, любов - ненависть, добро - зло. На Голгофі були зосереджені всі сили зла, але Христос переміг їх Своєю любов’ю і терпінням. Він не проклинав Своїх ворогів, що розп’яли Його і глузували з Нього, а молився за них, кажучи: «Отче! Прости їм, бо вони не знають, що роблять».

У Христа  Спасителя була Голгофа, але після неї прийшло Воскресіння. У кожної людини також є своя Голгофа і свій життєвий хрест. Якщо ми будемо виконувати заповіді Божі і намагатися уподібнюватися Хресту в перенесенні страждань, що випадають на нашу долю, то і для нас буде Воскресіння. Ще за життя на землі ми побачимо воскресіння як перемогу над злом і стражданнями – перемогу соціальною несправедливістю і зубожінням.

Різдво Христове – це пришестя у світ Сина Божого, це з’єднання Божественної природи з нашою людською природою для її оновлення через визволення від гріха і смерті. Це свято нагадує нам, що Бог не залишив і не залишає світ і кожного з нас без Своєї любові та піклування.    

Свято Різдва Христового збирає на молитву, перш за все, родину. Ця молитва прославляє Бога, який втілився заради нашого спасіння, ця молитва – за благополуччя і торжество любові у сімейному колі, і особливо ця молитва за те, щоби діти росли з вірою в серці.

З ласки Божої ми знову дочекалися свята Чудотворця і Святителя Миколая. Маємо можливість знову пережити цю неповторну духовну атмосферу: радість від зустрічі з рідними, друзями, похресниками, молитовної зустрічі у храмі, родинному колі.

Час земного життя Святого Миколая від сучасності відділяють 17 століть, але життя цього Святого не відійшло у небуття, не втратило своєї актуальності. І надалі Церква невпинно заохочує до того, щоб ми уважно вдивлятися в життя Чудотворця і намагалися почути його думки, побачити правдиву мотивацію його вчинків і брати собі за наслідування його життя. Бо саме у невтомних трудах, подвигах та любові до Бога і ближніх пройшло все життя Мирлікійського Чудотворця. 

Проповідь настоятеля з початком Великого посту. Дивіться відео.

Колядники з Острожчини, Рівненщини та сусідніх областей України зібрались 26 січня 2013 року у храмі Преподобного Федора Острозького Національного університету «Острозька академія», щоб прославити народження Господа Ісуса Христа простими і благодатними словами на VIII Всеукраїнському фестивалі різдвяних піснеспівів. У час різдвяних свят духовна радість наповнює кожного з нас, бо ці дні є надзвичайними. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій щирим і сповненим радості привітанням: «Христос народився! Славимо Його!». І саме в колядках ми несемо особливу і неповторну силу відчуття присутності Бога у серці кожного з нас, коли він приходить як маленьке Дитятко на землю, щоб перемогти гріх та спасти людство.

Знову настало свято Різдва Христового, і знову ми повертаємося серцем і думкою до тієї різдвяної ночі, коли перед здивованими пастухами, які пасли свої отари поблизу Вифлеєма, де у вертепі лежало Боже Немовлятко, з’явився ангел і сповістив їм священну подію: «Я благовіщу вам велику радість, яка буде знана всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який  є Христос Господь».

Це неповторна у своїй суті подія спонукає нас прославляти, дякувати і поклонятися Господеві. Вифлеємська зоря й ангельські хори звістили світові про величне таїнство Божої любові. Бог, Творець видимого і невидимого, добровільно прийняв повноту людської природи і прийшов у світ, щоб примирити нас із Собою. Святий апостол Іоан Богослов говорить, що любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми отримали життя через Нього.

Це християнське свято одне з найсвітліших та найрадісніших свят, яке щедро обдаровує наші родини радістю, світлом та добрими сподіваннями, а Святитель Миколай – шанований святий, з ім’ям якого пов’язані милосердя, співчуття, доброчинність та справедливість.

В особі святителя Миколая ми маємо заступника перед престолом Божим, помічника, лікаря, визволителя та розрадника. Святий Миколай жив не для себе, а для людей, для Господа. Він завжди був із хворими і знедоленими, з тими, хто плакав і побивався.
Свята Церква прославляє Миколая Чудотворця як мудрого правителя, вгамівника спраглих, швидкого помічника усім, хто опинився в біді та скорботах.

Сьогодні, 21 вересня, ми звершуємо свято, яке входить до числа найбільших  дванадесятих у православному християнстві – Різдво Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Саме цей день розпочинає річне коло церковних свят, яке починається з відзначення приходу в світ Матері нашого Спасителя.

Як видно зі слів тропаря – це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої «засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш».

12 липня православні християни відзначили одне з п`яти великих свят - День святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла. Цього дня завершився і Петрів піст, що передував цьому святу.

Дивіться відео.

З понеділка, 11 червня, розпочався Петрів пiст або, як кажуть у народі, Петрівка. Цей піст наступає через тиждень після П’ятидесятниці і триває до свята апостолів Петра й Павла, що їх пам'ять святкуємо 12 липня. Петрів пiст був встановлений ще в давнину на спомин про трагічну долю цих видатних проповідників Христового вчення, перший з яких був розіп’ятий, а другий – обезголовлений. Тривалість посту кожного року різна, він може бути довший або коротший, бо початок посту залежить від дати святкування Пасхи, а завершення - припадає на один i той самий день.

Про цей пiст згадується ще в Апостольських постановах: «Після П’ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться». Спочатку Петрів піст був встановлений для тих, хто з якихось причин не мiг постити перед Великоднем. Для них піст розпочинався відразу після завершення циклу великодніх святкувань, тобто через тиждень після дня Святої Трiйці.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі брати і сестри!

Одним із найбільших свят нашого церковного року є радісне і урочисте свято Світлого Христового Воскресіння. Його ще називають Пасхою, тобто Днем, коли здійснився наш перехід від смерті до життя і від землі до неба. Всі ми, святкуючи Пасху, радіємо  визволенню через Христа усього людства від рабства диявола і дарування нам життя і вічного блаженства. Воскресіння Христове дає нам надію, що тілесна смерть не припиняє життя, а лише переносить наші безсмертні душі в те життя, якому немає кінця. Ось як звеличує Христове Воскресіння св. Іван Золотоустий у своїй проповіді на Пасху: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих».

27 лютого розпочався Великий пiст. Ви, мабуть, помiтили, що до кожного майже вели­кого свята Церква готує нас постом: до Рiздва Хри­стового ми готовимось постом – Пилипiвкою, до свята Успiння – Спа­сiвкою, до свята Петра – Петрiвкою, а до Великодня підготовляє нас Великий пiст. Для нас, християн, це має своє значення, бо пiсля всякого посту свято для нас стає більш радiсним та величним, ще більш яскраво вiдбивається на фонi нашого буденного життя.

У останню недiлю перед Великим постом (Сиропусну), Господь навчає нас як треба постити: «А як постите, то не будьте сумнi, як отi лицемiри: вони бо змiняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. А ти, коли постиш, намасти свою голову, I лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцевi своєму, що в таїнi; i Отець твiй, що бачить таємне, вiддасть тобi явно». (Мат. 6, 16-17). Тому ми повинні наслідувати слова Господа – не бути лицемірами, як фарисеї та садукеї, які під час посту не вмивали свої обличчя, не розчісували своє волосся, посипали голову попелом, щоб показувати людям наскільки вони страждають постячи. Звертаючи на них увагу, люди їх хвалили та возвеличували, виявляючи їм шану.

Вже стало доброю традицією брати участь хору Свято-Миколаївської церкви у щорічному фестивалі колядок та щедрівок, який організовує Храм преп. Федора Острозького Національного університету «Острозька академія». Це прекрасне свято проводиться з ініціативи настоятеля храму прот. Василя Жуковського вже сьомий рік поспіль.

Фестиваль зібрав понад двадцять колективів з Острога, Рівненської та сусідніх областей України. Прославляючи Різдво Христа-Спасителя у колядках, щедрівках, віншуваннях, учасники дійства подарували нам незабутні хвилини причетності до дива народження Сина Божого.

Цього року наш хор підготував та виконав колядки «Водохресна радість», «Небо і земля», які гармонійно звучали під куполом храму та задали мажорний тон всім присутнім  парафіянам та гостям на цілий рік.