19 грудня ми святкуємо пам’ять всіма нами люблячого і надзвичайно шанованого святителя Миколая Мирлікійського. Це свято є радісним і близьким до серця для нас усіх, бо вшановуємо покровителя та заступника нашого храму. Святий Миколай жив далеко від нашої землі, але його знає кожна людина в Україні, його знають наші діти, які з нетерпінням чекають цього святого вечора. В своїй уяві вони бачать доброго святого, милосердного дідуся, який прийде до них з подарунками.

Коли перечитувати життя Святого Миколая, можна задати собі питання: «Як людина може стати святою?». І саме на прикладі Чудотворця ми бачимо, що означає бути святим. Святі - це люди, які роблять добро перед Богом своїми хрис­тиянськими подвигами, любов’ю до Бога і ближнього, чесною працею і життям. Серед святих таким був ве­ликий угодник Божий, Святитель Миколай.

Сьогодні ми святкуємо святу П’ятидесятницю. Це свято містить в собі подвійне торжество – і в славу Пресвятої Тройці, і в славу Пресвятого Духа, Який видимо зійшов на Апостолів і скріпив новий вічний завіт Бога з людьми. Перший день П’ятидесятниці Церква присвячує в славу Пресвятої Тройці і цей день в народі називається Трійцею, а другий – в славу Духа Пресвятого, і називається Духовим днем.

Зішестя Святого Духа є достойним і радісним завершенням церковних торжеств на честь і славу Воскреслого Господа. Адже в дні Зішестя Святого Духа народжується Христова Церква. І Дух Святий провадить, просвічує, освячує і зберігає її.
Свято пов’язане із старозавітним юдейським святом. Бо у п’ятидесятий день після виходу народу ізраїльського із Єгипту, Бог на горі Синай дарував людям Закон. І так само в п’ятидесятий день після Воскресіння Христового сталося народження Церкви. Тому цей день, день Святої Трійці, день п’ятидесятниці, також називають і днем народження Церкви. Бо в цей день на апостолів, на учнів Христових зійшов Дух Святий, той Дух, сходження Якого обіцяв Христос ще перед Своїми стражданнями в Гефсиманському саду: «Краще для вас буде, коли Я піду до Отця і прийде Утішитель – Дух істини, якого пошлю від Отця». І ось, коли Господь вознісся на небеса, він послав Свого Святого Духа на учнів і апостолів.

Христова Паска відчиняє нам двері райські, освячує усіх вірних; свята Великодня ніч для всіх вірних є запорукою, радісним передчуттям світосяйного і вічного благодатного Царства Христового. Ось чому радісний для нас Великдень, ось чому так повно і щиро відкликається серце наше, коли чуємо християнське привітання: Христос Воскрес!

Якщо Христос Воскрес – значить, правда перемогла неправду, любов - ненависть, добро - зло. На Голгофі були зосереджені всі сили зла, але Христос переміг їх Своєю любов’ю і терпінням. Він не проклинав Своїх ворогів, що розп’яли Його і глузували з Нього, а молився за них, кажучи: «Отче! Прости їм, бо вони не знають, що роблять».

У Христа  Спасителя була Голгофа, але після неї прийшло Воскресіння. У кожної людини також є своя Голгофа і свій життєвий хрест. Якщо ми будемо виконувати заповіді Божі і намагатися уподібнюватися Хресту в перенесенні страждань, що випадають на нашу долю, то і для нас буде Воскресіння. Ще за життя на землі ми побачимо воскресіння як перемогу над злом і стражданнями – перемогу соціальною несправедливістю і зубожінням.