Кожного року радісно і з духовним піднесенням ми святкуємо найвеличнішу подію всіх часів – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Це велике чудо, тому що невмістимий і нічим необмежений Бог вміщається в утробі Пресвятої Діви, невидимий Господь стає видимою людиною, Безначальний бере початок від людської плоті й крові.

Дві тисячі років тому Він прийшов у світ і започаткував наше спасіння. Це неповторна у своїй суті спасенна подія, яка спонукає нас прославляти, дякувати і поклонятися Господу. Вифлеємська зоря й ангельські хори чудесно звістили світові про величне таїнство Божої любові. Бог, Творець видимого і невидимого, добровільно прийняв повноту людської природи і прийшов у світ, щоб примирити нас із Собою. Перешкода, що постала внаслідок гріхопадіння Адама – знищена. Ворота раю відчиняються, і ми повертаємося до Дерева життя, з якого споживаємо Небесний Хліб. Оспівуючи це таїнство Божого благовоління, Церква урочисто проголошує: «Небо і земля нині з’єдналися, коли Христос народився, нині Бог прийшов на землю, людина ж на небо вийшла…». Різдво Христове принесло нам нову благовість про Бога і людину. Бог став одним із нас. Він явив нам велич людини, показавши, що людська природа може бути богоносною, тобто з’єднатися з Божеством і водночас залишитися собою.

Проповідь настоятеля на свято Миколая Чудотворця. 19 грудня 2016 р. Див. відео

Пройшло сімнадцять століть з того часу, коли жив на землі Святитель і Угодник Божий Миколай, архієпископ Мірлікійський, якого шанує і прославляє весь християнський світ за його глибоку віру, добродійне життя і незліченні чудеса, які він звершує до сьогоднішнього дня всім, хто звертається до нього з вірою та щирою молитвою.

Саме  в один із найважчих для християнства часів, Господь посилає на землю святителя Миколая. Третє століття після Різдва Христового було часом рішучої боротьби християнства і язичництва, коли остаточно мало бути розв’язане питання: чи Христова віра замінить язичництво чи язичництво залишиться непорушним і назавжди подолає християнство.