Після вознесіння Ісуса Христа настав десятий день – це був п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. У євреїв було велике свято П’ятидесятниці в пам’ять Синайського законодавства. Всі апостоли разом з іншими учнями Христовими та іншими віруючими одностайно перебували в одній світлиці в Єрусалимі.

Була третя година дня за єврейським часом, тобто, за нашим часом – дев’ята година ранку. Раптом зчинився шум з неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де перебували учні Христові. І з’явилися вогненні язики і спочили (зупинилися) по одному на кожному з них. Всі сповнилися Духа Святого і стали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали.

Так Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав апостолам здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам; зійшов же у вигляді вогню на знак того, що має силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі.

Вітаю Вас, дорогі брати і сестри, з Воскресінням Христовим! З цим величним святом, що уособлює в собі перемогу вічного над тимчасовим, життя над смертю, добра над злом. Це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і навіть для мертвих. Згадаємо жахливе розп’яття нашого Спасителя на хресті. Адже після нього всі стали вважати, що Ісус Христос насправді помер. Але на третій день після розп’яття сталася ця велика подія. Спаситель Воскрес і цим Він переміг смерть, дав надію нам на вічне життя.

Воскресіння Христове зміцнює нас у вірі, дає нам сенс жити і радіти, відкриває тайну Божества Христового. Христос прийшов на землю, постраждав і воскрес, аби замість смерті дати людині життя, замість печалі – радість. Тому з таким піднесенням ми співаємо: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував», знаючи, що Своєю смертю і воскресінням Господь відкрив нам шлях на Небо.

Щороку храм преп. Федора Острозького Національного університету «Острозька академія» приймає колядників із усієї України. 28 січня 2017 році тут відбувся XII фестиваль колядок та щедрівок. Академічні та парафіяльні хори, ансамблі, дитячі колективи створили у храмі ауру щирості та святкової радості. І це невипадково. Адже показати свою співочу майстерність та прославити народження Ісуса Христа духовною піснею виявили бажання близько 50 колективів.

Настоятель храму прот. Василь (Жуковський) привітав учасників та гостей фестивалю з Різдвяними святами, побажав, щоб через молитву та коляду ми стали ближчими до Бога, щоби різдвяна радість наповнили добром наші серця на весь рік. Саме у такий непростий час для України важливо підтримувати традиції нашого народу, нашу духовну спадщину. Бо коляда не просто створює атмосферу тепла та дива, а й об’єднує нас.

Кожного року радісно і з духовним піднесенням ми святкуємо найвеличнішу подію всіх часів – Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Це велике чудо, тому що невмістимий і нічим необмежений Бог вміщається в утробі Пресвятої Діви, невидимий Господь стає видимою людиною, Безначальний бере початок від людської плоті й крові.

Дві тисячі років тому Він прийшов у світ і започаткував наше спасіння. Це неповторна у своїй суті спасенна подія, яка спонукає нас прославляти, дякувати і поклонятися Господу. Вифлеємська зоря й ангельські хори чудесно звістили світові про величне таїнство Божої любові. Бог, Творець видимого і невидимого, добровільно прийняв повноту людської природи і прийшов у світ, щоб примирити нас із Собою. Перешкода, що постала внаслідок гріхопадіння Адама – знищена. Ворота раю відчиняються, і ми повертаємося до Дерева життя, з якого споживаємо Небесний Хліб. Оспівуючи це таїнство Божого благовоління, Церква урочисто проголошує: «Небо і земля нині з’єдналися, коли Христос народився, нині Бог прийшов на землю, людина ж на небо вийшла…». Різдво Христове принесло нам нову благовість про Бога і людину. Бог став одним із нас. Він явив нам велич людини, показавши, що людська природа може бути богоносною, тобто з’єднатися з Божеством і водночас залишитися собою.

Проповідь настоятеля на свято Миколая Чудотворця. 19 грудня 2016 р. Див. відео

Пройшло сімнадцять століть з того часу, коли жив на землі Святитель і Угодник Божий Миколай, архієпископ Мірлікійський, якого шанує і прославляє весь християнський світ за його глибоку віру, добродійне життя і незліченні чудеса, які він звершує до сьогоднішнього дня всім, хто звертається до нього з вірою та щирою молитвою.

Саме  в один із найважчих для християнства часів, Господь посилає на землю святителя Миколая. Третє століття після Різдва Христового було часом рішучої боротьби християнства і язичництва, коли остаточно мало бути розв’язане питання: чи Христова віра замінить язичництво чи язичництво залишиться непорушним і назавжди подолає християнство.

Дорогі брати і сестри! Щиро вітаю вас із Світлим Воскресінням Христовим і закликаю простити тих, хто нас ненавидить, любити тих, хто нас любить, жити з любов’ю Христовою в серці, наповнюючи нею кожен день, кожну мить свого життя.

Цими великодніми днями, йдучи до храму, ми сподіваємося, що Господь почує всіх нас. Разом із усіма звертаюся у щирій молитві до Бога й прошу здоров’я, добра, достатку, душевного спокою і Божого благословення кожній родині. Молю воскреслого Господа, щоб Він дарував Україні мир, злагоду і процвітання, а всім нам послав свою благодатну допомогу.

Нехай Воскресіння Христове надихає нас на добрі та праведні вчинки, наповнить радістю наші серця, а переможний дух надії додасть сил, енергії для жертовних справ на благо нашої Церкви.

Проповідь настоятеля на Вербну неділю. Див. відео.

В 5-ту Неділю Святого Великого посту ми згадуємо пам’ять прп. Марії Єгипетської. Чому Свята Церква саме сьогодні згадує ім’я цієї святої угодниці Божої? Чи не тому, що саме у ній ми бачимо торжество воістину Божої сили, торжество відповідної людської любові до Бога? А, скоріше, ми бачимо й торжество людського відчайдушного крику про допомогу й перемогу, яка дається Богом, Його любов’ю, Його силою та всемогутністю.

Чи знайшла Марія сама стежку до Спасителя, чи Він поставив її на цю путь, овіявши страшну грішницю Своєю благодаттю? 

Євангельське читання Четвертої неділі Великого посту розповідає нам про зцілення Ісусом Христом юнака, одержимого бісом. Ця розповідь переконує нас у важливості віри, молитви і посту.

«Все можливе тому, хто вірує», - відповів Христос батькові, котрий привів до Нього свого хворого сина. Все випробував нещасний батько, щоб допомогти своєму синові, але бажаного результату не було. Почув, нарешті, бідний батько про незвичайного Чудотворця, Котрий лікує всяку хворобу в людях. Він прийшов до Нього й почав умовляти: «Якщо можеш, змилосердься над нами, допоможи нам».

Третя неділя Великого посту знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці та зветься Хрестопоклонною.

В релігійній літературі є гарне порівняння: наче прочанин, який втомився від довгої дороги, відпочиває під деревом, що розкинуло свої крони, так і православні, звершуючи духовну подорож до Великодня – Світлого Христового Воскресіння, знаходять в середині цього шляху «Древо Хресне», щоби під ним набратись сил для подальшого руху.

Слід відзначити, що літургічні особливості цієї неділі аналогічні особливостям  дванадесятого свята Воздвиження Хреста Господнього. У цей день ми приходимо в храм вшанувати Хресні Страждання Господа, прославити Його Славне Воскресіння. Та для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння, щоб  поклонитися Хресту, на якому Господь звершив наше спасіння. Для когось Хрест – це символ жорстокої страти, або один із релігійних артефактів.