30 січня православна церква вшановує пам’ять трьох великих святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого. 

Сьогодні неділя про Закхея – про людину, яку ніхто не вважав гідною уваги, але яку побачив Бог. Закхей жив, ніби змирившись зі своєю самотністю. Він знав, що його не люблять. Знав, що його ім’я вимовляють із осудом. Знав, що минуле не дає йому права стояти поруч з іншими. Але серце не змирилося. У ньому жила тиха надія, що Бог може бути іншим, ніж люди. Що Бог, можливо, не відвернеться так само.

Цього недільного дня ми чуємо розповідь з Євангелія про зцілення Спасителем десяти прокажених. Проказа – страшна хвороба, яка у стародавні часи не мала лікування та прирікала уражених нею на повільне вмирання поза суспільством. Тих, хто мав проказу, виганяли з міст і селищ, щоби захистити інших від захворювання.

Сьогодні, у неділю після Богоявлення, з читання Євангелія ми чуємо заклик Спасителя до покаяння. Цей заклик проголошується у землі, яку Писання словами пророка іменує Галілея язичницька та країна смертної тіні.

Сьогодні ми святкуємо Богоявлення, Хрещення Господа нашого Ісуса Христа, Йордан, або Водохреща. Всі ці назви нинішнього свята нагадують нам про євангельську подію, коли Спаситель світу явив Себе людям і почав Свою проповідь та явне перед усіма служіння.

Сьогодні Церква зупиняє нас на порозі великої тайни. Ще не розкрилися небеса над Йорданом, ще не пролунало Отче слово і ще не зійшов Дух у видимому образі. Але вже звучить інший голос — голос, який не лунає в центрі міста, не шукає натовпу і не прикрашений зовнішньою величчю. Це голос пустелі. Бо саме там, де зникає зайве, де замовкають виправдання і розсипаються ілюзії, людина здатна по-справжньому почути Бога.

Початок року в церковному переживанні не подібний до людських початків, сповнених очікувань, планів і гучних обіцянок. Цей початок тихий, зосереджений, майже непомітний. Він приходить у мовчанні серця, яке стає перед Богом без захисту і без виправдань. Саме так починається шлях спасіння.

Дорогі брати і сестри! Щиросердно вітаємо всіх вас з 2026-м новоліттям від Різдва Христового! Складаємо подяку Господу за всі Його благодіяння і за те, що Він сподобив нас зустрічати наступний календарний відтинок часу, відведеного нам на цій землі.

Світло Вифлеємської ночі ще не згасло в наших серцях. Воно ще тихо пульсує у пам’яті Церкви, ще звучить у душі ангельське: «Слава во вишніх Богу», ще гріє нас таємнича близькість Бога, Який став Людиною. Але сьогоднішнє Євангеліє лагідно й водночас твердо нагадує нам: Різдво не означає, що світ одразу став безпечним.

На третій день святкування Різдва Христового Церква з особливою пошаною згадує святого Стефана – людину, яка першою серед християн засвідчила свою віру ціною власного життя. Саме тому він увійшов в історію Церкви як першомученик. Слово «мученик» походить від грецького «мартірóс» – «свідок», адже мучеництво є не просто стражданням, а свідомим і правдивим свідченням істини, навіть до смерті.

У другий день відзначення Різдва Христового Церква з особливою любов’ю та благоговінням звертає свій погляд до Пресвятої Богородиці – Матері втіленого Сина Божого. Цього дня ми соборно, як єдина спільнота вірних, прославляємо Ту, через Яку світ отримав Спасителя. Ми вшановуємо Її жертовний подвиг і безмежне материнське служіння, адже Вона стала Матір’ю не лише для Христа, а й для кожного, хто з вірою належить до Його Церкви.

У цю неділю, коли Церква стоїть уже на порозі Різдва Христового, Євангеліє (Мф. 1:1–25) вводить нас у дивну й глибоку тишу очікування. Воно не починається з радості пастухів і не з сяйва Вифлеємської зорі. Воно починається з родоводу — з переліку імен та поколінь, у яких сплелися віра і зрада, піднесення і падіння, гріх і покаяння. «Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового» (Мф. 1:1) — ці слова відкривають нам істину: Бог входить у людську історію такою, якою вона є, не прикрашеною, не очищеною наперед, але справжньою.

За два тижні до Різдва Христового Церква встановила святкування на честь святих праотців. Цього річ це свято припадає на неділю 17 грудня. Сама ж неділя в церковному календарі має назву – Неділя святих праотців. До їх числа належать усі старозавітні праведники від Адама до святого Йосифа Обручника, які чекали здійснення даної Богом обітниці – пришестя у світ обіцяного Месії, Спасителя світу.