Перша Неділя Великого посту називається в церковному календарі Торжеством Православ'я. Провівши нас через верхи седмицю Святої Чотиридесятниці, підживляючи читанням Великого покаянського канону преподобного Андрія Крицького, повчаючи псалмами та піснеспівами духовними, Матір Церква приводить нас до пристановища, яке є першим променем, що провіщає нам Пасхальну радість Світіння Христового Воскресіння. Цей Воскресний день є особливим святом, що відзначається християнами із сивої давнини. Приводом для встановлення такого Торжества стала перемога Православної Церкви над іконоборчою єрессю на VII Вселенському соборі в Нікеї у 787 р. і утвердження цієї істини на Константинопольському соборі у 842 р. при імператриці Феодори.

Дорогі брати і сестри! Неділю, яка вводить нас у першу седмицю Великого Посту, Церква здавна називає Сиропусною, або ж згадування вигнання Адама, або ж неділею Прощеною. І кожна з цих означуваних назв має значення для християнина і його майбутнього духовного подвигу.

Євангельське читання, яке ми сьогодні чуємо у храмах від святого апостола і євангеліста Матфея (Мф. 6. 14-21), є частиною Нагірної проповіді Ісуса Христа, в якій Спаситель спонукає нас до того, щоб ми пам'ятали про Бога, наше духовне життя та про інших людей, відмежовуючись від земної несправедливості. 

Ці слова Господа нашого Ісуса Христа варто почути агресорам і тиранам, тим, хто замишляє зло, хто свідомо йде на насильство, аби привласнити чуже, загарбати, скривдити. А «меч», від якого вони, як попереджає Господь, загинуть, – в руках захисників, які його взяли з метою захисту, оборони.

Військо, як і зброя, згідно з християнським вченням, існує для того, щоби захищати, а не для того, щоб нападати. По суті, ці слова Ісус Христос промовив у Гефсиманському саду на підтвердження настанов Старого Завіту: «Хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини» (Бут. 9: 6). Церква Христова – проти насилля, але завжди – на захисті правди, миру і ближніх.

За понад тисячоліття історії нашої державності не раз ворог приходив на землю Руси-України. 1169 року Золотоверхий Київ внаслідок нашестя з північного сходу, очоленого суздальсько-володимирським князем Андрієм Юрійовичем, був вперше у своїй історії розграбований і спалений. Ані храми, ані монастирі, включно з Печерським, не уникнули плюндрування. 1708 року війська московського царя захопили столицю Гетьманщини Батурин, знищили усіх мешканців та спалили її. 1918 року більшовицькі загони від імені створеної у Харкові за наказом російського уряду маріонеткової «республіки» на декілька місяців захопили частину України, включно з Києвом, піддавши мешканців окупованих земель, зокрема і священнослужителів, терору.

Сьогоднішня неділя знову наближає нас і підготовлює до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина (Лк. 15, 11 – 32). Свята Матір Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що за умови істинного смирення і покаяння з боку людини-грішника, Господь, як люблячий Батько відкриває для нас обійми Свого милосердя і прощає найтяжчі гріхи. Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні, що пропонується для нашої уваги під час Божественної літургії.

Подія євангельської розповіді відбувається у Храмі. І ми задаємося запитанням, для чого люди відвідують Храм Божий? Не кожен приходить до Храму, маючи за ціль молитися. Чимало туристів відвідують визначні пам’ятки архітектури, якими є старовинні церкви, щоб в такий спосіб дізнатися історію міста, країни, народу. Ще більше людей ходять до Храму із звички чи встановленої традиції. І лише дуже мала частина людей відвідує Святиню, щоб мати ближче спілкуванням із Богом та насолодитися духовною їжею.

12 лютого православна Церква святкує пам’ять трьох великих і визначних ієрархів, учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: свт. Василія Великого, свт. Григорія Богослова і свт. Іоана Золотоустого. В нашому народі цей празник знаний, як свято Трьох Святителів.

Собор Трьох Святителів Вселенської Церкви – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого належить до найшанованіших свят Православної Церкви. 

Святі Отці навчають, що є два види благодаті Божої: перша благодать – це благодать, що закликає грішника, її називають початковою, благодаттю яка випереджає. Вона торкається серця людини, відкриває перед нею нове життя і духовний світ. І ось, якщо людина відгукнеться на заклик цієї благодаті, то Господь дає для неї нову благодать, яка називається благодаттю, звершеною, яка сприяє спасінню людини.

Скупчення російських військ біля кордонів нашої держави, поширення інформації про плани агресора розпочати вторгнення, інші ворожі заяви та дії очільників Росії вимагають нашої відповіді.

Найперше слід підкреслити, що вторгнення Російської Федерації в Україну вже відбулося, воно розпочалося ще взимку 2014 року із нападу «зелених чоловічків» у Криму. Вісім років триває хоча офіційно не оголошена Кремлем, але цілком реальна війна Росії проти України. Наслідками цієї війни є окупація Криму та частини Донбасу, щоденні обстріли російськими військами української території, постійні гібридні атаки з боку Росії в економічній, дипломатичній, інформаційній, релігійній та інших сферах.

Дорогі брати і сестри! Ось і сподобилися ми відсвяткувати події Різдва Христового, Обрізання Господнього, пам'ять святителя Василія Великого, а сьогодні перебуваємо напередодні згадування іншої великої події - Хрещення Ісуса Христа. Ці кілька днів, що відділяють нас від свята, в якому Спаситель через занурення у воду і з’явлення Святого Духа у вигляді голуба, і Отцівського свідчення з неба, дадуть нам можливість стати учасниками свого особистого Хрещення.

Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних встановлено на початку IVст. На Помісному Лаодикійському Соборі, який відбувся за декілька років до І Вселенського Собору. Лаодикійський Собор 35-м правилом засудив і відкинув єретичне поклоніння ангелам як творцям та правителям світу і утвердив православне шанування їх. Звершується свято в листопаді 9-му місяці від березня ( з якого в давнину починався рік) – у відповідності з числом 9-ти чинів Ангельських. Восьмий же день місяця вказує на майбутній Собор всіх Сил Небесних в день Страшного Суду Божого, який святі отці називають « днем восьмим, бо після віку цього, що йде седмицями днів, настане «день восьмий», і тоді: « прийде Син Людський у Славі Своїй і всі святі Ангели з Ним» ( Мф. 25,31).

Дорогі брати і сестри, євангельське читання 23-ї неділі після П'ятидесятниці від святого апостола і євангеліста Луки розповідає нам про зцілення Христом біснуватого у Гадаринській країні.

Сам прихід Ісуса Христа до людей у місцевість, яка взагалі не дотримувалася старозавітних приписів та була пройнята язичницькими віруваннями, був викликом, як для апостолів, так і для людей, які постійно ходили за Спасителем. Та й зустрічають Господа у цьому краї не сотні й тисячі людей з тілесними хворобами та бажанням почути Його проповідь, а оголений, закований у кайдани чоловік несповна розуму.

Цього дня молитовно згадують душі померлих родичів, у храмах правляться панахиди, здійснються вчинки милосердя.

«Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, там де немає скорботи, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя». Сотні уст за священиком пошепки повторюють слова молитви, згадуючи імена своїх рідних, близьких, знайомих. У такі моменти душі спочилих саме зараз потребують молитовної допомоги тих, хто має можливість молитися за живих і спочилих.