Сьогодні ми вшановуємо подію, яка знаменує завершення земного життя Богородиці та входження Її у життя вічне. Саме тому хоча за звичайним міркуванням подібну подію люди називали би смертю, ми, християни, не кажемо так, але іменуємо її Успінням, сном тимчасовим, від якого до вічного буття нашу Владичицю пробуджує Її Божественний Син.

Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа одне з найбільших свят Православної Церки, яке встановлене в пам'ять Преображення Христа Ісуса перед учениками на горі Фавор. Про цю величну подію розповідають три синоптичні Євангелія: від Матфея (17:1-6), Марка (9:1-8), Луки (9:28-36).

В останній рік Свого суспільного служіння, перебуваючи в Кесарії Филиповій, Господь напередодні майбутніх страждань почав відкривати учням те, що «Він мусить йти до Єрусалиму, і постраждати від старійшин, і первосвящеників і книжників, і вбитим бути, і воскреснути третього дня» ( Мф. 16:21).

Це торжество прийшло з Візантії, з Царгорода. Суть його полягає у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по столиці для очищення міста від епідемії. За допомогою хреста освячували і воду, щоб була чистою. У Київській державі цей звичай перетворився на хресні ходи до водоймищ, де вода освячувалась, і після цього всі купалися та купали худобу, щоб очиститися від лихої сили й запобігти хворобам.

Великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомидії в сім'ї знатного язичника Євсторгія. Його мати Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву в знаменитого в Нікомидії лікаря Євфросина і став відомий імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.

Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися з ім'ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя Русі, котрий на віки вперед визначив духовну долю нашої Церкви і нашого православного народу. Святий князь Володимир був сином Київського князя Святослава (1972). Вперше ім'я Володимира згадується в руських літописах під 968 роком, в оповіданні про нашестя печенігів, коли його бабця, свята рівноапостольна княгиня Ольга (+969; пам'ять 11 липня), з малолітніми внуками, через відсутність свого сина Святослава, були обложені в Києві степовими кочівниками. Вдруге ім'я князя Володимира зустрічається в літописах під 970 роком, коли князь Святослав незадовго до своєї смерті розділив Руську землю між трьома синами: старший син, Ярополк, одержав Київ, середній син, Олег, - землю Древлянську, а молодший син, Володимир, - Новгород.

27 липня 2022 року, на 83 році життя, відійшла у вічність Фаїна Йосипівна - мати Благочинного церков Острозької ОТГ, настоятеля Свято-Миколаївської церки м. Острога прот. Юрія Лукашика.

Духовенство Острожчини, церковний комітет, хористи, парафіяни Свято-Миколаївської церкви, висловлюють щирі співчуття отцю Юрію.

Свята рівноапостольна княгиня Ольга – перша християнка на великокняжому престолі Києва. Вона була бабусею святого Володимира Великого, який хрестив всю Київську Русь, а тому прийняття нею віри Христової стало на той час символічною і визначальною подією.

Княгиня Ольга (у хрещенні Олена) увійшла в історію як смілива, розумна та вольова жінка, що правила Київською Руссю 17 років із часу загибелі свого чоловіка князя Ігоря Рюриковича до сходження на престіл сина Святослава. Є різні погляди щодо мотивів прийняття нею християнства, але її житття і літописні згадки засвідчують, що її величезна влада, зосереджена в руках, не завадила в пошуках сенсу буття і привела її до віри Христової.

11 липня 2022 року, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, на запрошення Свято-Петропавлівської громади села Хорів, очолив водосвятний молебень на території місцевого храму.

Слід відзначити, що ця релігійна громада ще у травні, переважною більшістю голосів, прийняла рішення про зміну канонічної підлеглості та приєдналися до Православної Церкви України. Парафіяни зареєстрували всі зміни у відповідності до чинного законодавства, проте, через беззаконі дії прихильників московського патріархату, так і не змогли зайти до свого храму. 

Апостол Петро був братом апостола Андрія Первозванного. Андрій і привів брата до Христа, але тоді його ще звали Симоном. Ім'я Петро він отримав від Самого Ісуса, коли першим з апостолів назвав його Христом (тобто Месією). За твердість віри Господь і назвав його Петром, тобто каменем, на якому Він збудує Церкву Свою.

Так, в страсі Петро тричі відрікся від Господа. Але після Свого воскресіння Той знов відновив його в апостольській гідності, триразово, по числу зречень, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх. Можливо, на прикладі Петра нам було показано, що навіть Камінь Віри не може бути на цьому світі безгрішним. І якщо ним не був Петро – перший єпископ Риму, то як же такими можуть називатися його наступники, затверджуючи догмат про безгрішність Папи римського? За Переданням, апостол Петро кожен ранок при звуках співу півня згадував свою легкодухість і ридав кривавими сльозами.

Перша неділя після П’ятидесятниці називається Неділею всіх святих. Це не є випадковістю. Свята Церква встановила це свято, вшановуючи всіх тих, хто в своєму земному житті зміг прийняти Благодатні Дари Святого Духа і втілити їх у своєму житті.

Святість – це природній стан людини, як образу і подоби Божої. Кожній людині дана можливість прожити, або хоча б доторкнутися до стану святості. Про це відомий богослов кінця минулого тисячоліття протоієрей Олександр Мень пише, що кожен християнин має досвід святості, але в одних це проявляється, як короткий спалах Божого Світла, Божої любові в серці і розумі, а в інших – це постійний стан їхнього життя. Такі люди стають живими носіями живого Бога, як про це пише Апостол Павло «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2,20).

Велике дванадесяте свято Вознесіння Господнє ми відзначаємо щороку на 40-й день після Пасхи. Опис цієї події читаємо в Євангелії і в той же час замислюємося: чи можлива присутність у відсутності? Це, мабуть, риторичне запитання, адже ми розуміємо, що коли мова йде про Христа, то якраз унікальність того, що відбувається під час Вознесіння – це Христос присутній у відсутності. З одного боку, Він возноситься на Небеса, а з іншого – Він Вознесінням залишається з нами.

Як і багато з вас, ми з сумом і розчаруванням довідалися про рішення та заяви, які від імені Митрополії Московського патріархату в Україні були оприлюднені минулого тижня.

Вперше зібравшись на повноцінне засідання свого керівного органу, на третій місяць відкритої широкомасштабної російської агресії проти України, на дев’ятому році гібридної війни РФ проти нашої держави, ієрархи під головуванням митрополита Онуфрія, після звірств окупаційних військ у тимчасово захоплених містах і селах України, щоденних російських обстрілів, спричинених цим смертей і руйнувань, від яких страждають також і їхні духовенство та паства – після всього цього основною ціллю своїх публічних звинувачень вони знову обрали Православну Церкву України.