Коли ми сьогодні вшановуємо святих, які походять з українського народу, ми через них вшановуємо і цей великий дар Божий, це благословення для нас – бути прийнятими у велику християнську родину, в спільноту єдиної Церкви Христової. І дивлячись на приклад наших, українських святих, ми у їхній особі маємо доказ, що живучи на цій, рідній для нас землі, розмовляючи рідною для нас українською мовою, зберігаючи свою національну і культурну ідентичність як українців – ми також можемо досягнути святості.

Сьогодні, у перший недільний день після свята П’ятидесятниці ми вшановуємо і прославляємо всіх святих.

Хто такі святі? Саме слово «святість» у своєму оригінальному біблійному сенсі має значення «виокремленість», «винятковість». Про цю ознаку, як Свою власну, свідчить Бог, закликаючи прагнути до святості також і людей. Ось що сказано у книзі Левит: «Будьте святими, тому що Я святий» (Лев. 11:45).

Важливою темою, яка обговорювалася, була календарна реформа (перехід на новоюліанський календар, тобто новий стиль) і її прийняття на парафіях Рівненської єпархії. Одноголосним рішенням учасники Єпархіальної ради підтримали календарну реформу. Тому повнота Рівненської єпархії готова з 1 вересня 2023 року перейти на новоюліанський календар.

«Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа Небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Трійці поклоняємося. Вона бо спасла нас».

Величний день Пасхи продовжується й завершується не менш світлим і великим святом Святої П’ятдесятниці. Поруч із Різдвом Христовим і Воскресінням воно належить до найбільших свят нашого церковного року. Зішестя Святого Духа – це неначе вінець і печать на ділі спасіння людського роду, що його довершив Син Божий. У дні П’ятдесятниці Сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя, народжується і починає діяти Христова Церква. Дух її веде, просвічує й оберігає на дорозі правди. Зміст богослужінь сповнений радості і прославлення Святого Духа і Святої Трійці.

Сьогодні ми згадуємо Перший Вселенський Собор і отців Церкви, які зібралися на цьому Соборі. Чому нам треба згадувати про ці події давно минулих літ? Адже Перший Вселенський Собор відбувся у 325 році, майже 17-ть століть тому. Але він є для нас важливий тому, що цей Собор відстояв у християнському світі головну істину нашої віри, що є осередком нашого спасіння - Божество Господа нашого Ісуса Христа.

Назва свята відображає суть події - це Вознесіння на Небо Господа нашого Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Ця подія відзначається завжди в 40-й день після Великодня, у четвер 6-го тижня після Пасхи.

Число 40 - не випадкове. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За законом Мойсея у 40-й день немовлята повинні були приноситися батьками в храм, до Господа. І тепер в сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти в небесний храм Свого Отця, як Спаситель людства.

“Зійшли, як зоря, від сходу до заходу, твої мощі, Cвятителю Миколаю” співається сьогодні в кондаку свята. З поміж великих святих угодників Божих Cвятитель Миколай Чудотворець користується особливою любов'ю нашого народу.

«Ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ін.9:3) – такими словами Христос відповідає на запитання апостолів про причину сліпоти сліпородженого, про чудесне зцілення якого ми читаємо у сьогоднішньому Євангельському оповіданні.

У Євангелії ми читаємо про зустріч Христа і жінки-самарянки біля колодязя Якова на самарянській території біля міста Сихар. Там був тільки один колодязь глибиною 32 м, викопаний Яковом, прабатьком Ізраїля близько півтора тисячі років до Христа, який існує і до сьогодні.

У четверту неділю після Пасхи здійснюється спогад зцілення Христом розслабленого в Капернаумі. Про цю подію оповідає лише св. Іоан, що повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята. В цьому випадку не зовсім ясно, на яке саме свято Ісус прийшов до Єрусалиму, але найімовірніше, то була або Пасха, або П'ятидесятниця. 

Минулого недільного дня ми згадували про сповідання апостола Фоми, бажання якого бути впевненим у Христовому воскресінні з мертвих послужило утвердженню віри. А цієї неділі ми вшановуємо учениць Спасителя, які першими почули від ангелів звістку про перемогу Христа над смертю, і цю велику новину сповістили світові.

Перша неділя після Пасхи в церковному календарі носить назву Антипасхи, Фоминої неділі. Назва Антипасха означає «замість Пасхи»: не протиставлення, а повернення до минулого свята, повторення його. З давніх часів восьмий день після Пасхи, як закінчення Світлої Седмиці, святкується особливо, складаючи собою немов би заміну Пасхи.

У Велику суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його в пекло.

Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.