Преображення Господнє. 19 серпня 2023 року. Див. відео.

Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа одне з найбільших свят Православної Церки, яке встановлене в пам'ять Преображення Христа Ісуса перед учениками на горі Фавор. Про цю величну подію розповідають три синоптичні Євангелія: від Матфея (17:1-6), Марка (9:1-8), Луки (9:28-36).

В останній рік Свого суспільного служіння, перебуваючи в Кесарії Филиповій, Господь напередодні майбутніх страждань почав відкривати учням те, що «Він мусить йти до Єрусалиму, і постраждати від старійшин, і первосвящеників і книжників, і вбитим бути, і воскреснути третього дня» ( Мф. 16:21).

Великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомидії в сім'ї знатного язичника Євсторгія. Його мати Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву в знаменитого в Нікомидії лікаря Євфросина і став відомий імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.

Святий пророк Ілля – один з старозавітних пророків. Життя святого пророка описане у Старозавітних книгах (3 Цар.; 4 Цар.; Сир. 48, 1-5; 1 Мак. 2, 58). Також згадки про Господнього пророка є в книгах Нового завіту, під час Преображення Господнього, Ілля розмовляв з Спасителем на горі Фавор (Мф. 17, 3; Мк. 9, 4; Лк. 9, 30).

Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися з ім'ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя Русі, котрий на віки вперед визначив духовну долю нашої Церкви і нашого православного народу. Святий князь Володимир був сином Київського князя Святослава (1972). Вперше ім'я Володимира згадується в руських літописах під 968 роком, в оповіданні про нашестя печенігів, коли його бабця, свята рівноапостольна княгиня Ольга (+969; пам'ять 11 липня), з малолітніми внуками, через відсутність свого сина Святослава, були обложені в Києві степовими кочівниками.

Свята рівноапостольна княгиня Ольга – перша християнка на великокняжому престолі Києва. Вона була бабусею святого Володимира Великого, який хрестив всю Київську Русь, а тому прийняття нею віри Христової стало на той час символічною і визначальною подією.

У сьогоднішньому уривку поєднано два чуда: зцілення сліпців та вигнання біса з німого чоловіка. На перший погляд, чудеса цілком різні та не пов’язані між собою. Сліпота – наслідок природної хвороби, а німота – результат втручання злої сили. Сліпці просять про милість і проголошують свою віру, а німий мовчить. Сліпці називають Христа Сином Давидовим, натомість після зцілення німого, самого Спасителя звинувачують у зв’язках із “князем бісівським”.

Звичайно ж, легше сказати людині: “Встань, візьми постіль твою та йди у дім твій”. В усякому разі, нам би так хотілося. Нам би хотілося, щоб щастя, удача, здоров’я – все те, до чого тільки і прагнуть наша душа і наше тіло, дісталося нам легко і просто, як колись дісталося нам саме життя наше. Дарма – і без всяких зусиль з нашого боку. Хто і коли побажає самому собі і своїм близьким і улюбленим скорботу, випробування, хвороби? Хто і коли скаже Господові: “Випробуй мене, дай мені Хрест”?

Святих апостолів Петра і Павла Православна Церква називає Першоверховними. Цим почесним найменуванням вони відзначені, бо особливо потрудилися в поширенні Христового вчення серед язичницьких народів і показали найвищі зразки відданості і любові до Божественного Учителя і Його справи на землі.

Саме про нього Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він».

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Євангельське читання цього недільного дня нагадує нам не лише про чудесне зцілення Спасителем слуги римського сотника, звершене на прохання останнього, але і про низку інших духовно важливих уроків цієї події.

Найперший її урок – це сила живої віри. Господь вказує на неї та ставить її у приклад. Бо сотник не лише вірить в здатність Христа зцілити його слугу від страждань хвороби. Він вірить, що для зцілення потрібен лише вияв волі Христової, і тому просить Господа: «Промов тільки слово, і видужає слуга мій» (Мф. 8:8).

Сьогодні ми у цій святій обителі особливо прославляємо Божу Матір заради Її чудотворної ікони «Ізбавительниця».

І на це слід звернути нашу увагу – ми прославляємо не ікону, як предмет, а саме Божу Матір. Бо ікона – це образ, зображення нашої Пресвятої Владичиці. Що є більшим – образ чи Та, Яку зображено? Безперечно, більшою є Сама Пречиста Діва. Тому віддаючи поклоніння образу, ми у такий спосіб вшановуємо не предмет, не дошку і фарби, не художній вигляд, який майстри-іконописці надають священному зображенню, але вшановуємо Саму Діву Марію, яку на іконі зображено.