Входячи в особливий період Великого посту ми маємо, найперше, примиритися зі своїми ближніми та здобути внутрішній мир, простити одне одному образи і провини. Немає безгрішних людей на землі, тож кожен з нас – свідомо чи ні – має провини перед Богом та ближніми, а тому потребує прощення. Не тримаймо образ на наших ближніх, гуртуймося, не сварімося. Бо лише разом, у згоді ми можемо перемогти ворога! 

Читання про Страшний суд, яке ми чуємо сьогодні з Євангелія (Мф. 25: 31-46), спонукає нас до роздумів, особливо актуальних в час Великого посту, що починається вже за тиждень. Це не притча, які нам для настанови нагадувала Церква у минулі тижні, а пророцтво і сповіщення про майбутнє, яке чекає всіх нас. У ньому Господь дає розуміння того, як відбуватиметься останній у житті людства Суд та хто стане праворуч від Нього як праведник, і хто ліворуч – як грішник.

За новоюліанським календарем пам’ять сорока святих мучеників, які в Севастійському озері були замучені під час одного з жорстоких гонінь на християн у Римській імперії близько 320 року, відзначається 9 березня. Але цьогоріч на цю дату припадає вселенська поминальна субота (субота м՚ясопусна), коли ми молимося за усіх від віку спочилих православних християн, а день наступний – Неділя про Страшний суд. Тож полієлейна служба 40 мученикам Севастійським переноситься на попередній день, 8 березня.

Сьогоднішня неділя знову наближає нас і готує до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина (Лк. 15, 11 – 32). Свята Матір Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що за умови істинного смирення і покаяння з боку людини-грішника, Господь, як люблячий Батько відкриває для нас обійми Свого милосердя і прощає найтяжчі гріхи. Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні.

Подія євангельської розповіді відбувається у Храмі. І ми задаємося запитанням, для чого люди відвідують Храм Божий? Не кожен приходить до Храму, маючи за ціль молитися. Чимало туристів відвідують визначні пам’ятки архітектури, якими є старовинні церкви, щоб в такий спосіб дізнатися історію міста, країни, народу. Ще більше людей ходять до Храму із звички чи встановленої традиції. І лише дуже мала частина людей відвідує Святиню, щоб мати ближче спілкуванням із Богом та насолодитися духовною їжею.

Два роки минули від того страшного для нашої країни дня, коли беззаконно і кровожерно російська армія розпочала повномасштабне вторгнення в нашу державу з метою її знищення. Але війну російська держава розпочала не тоді, а значно раніше – десять років тому. 20 лютого 2014 року російські війська розпочали окупацію Криму, який невдовзі було анексовано.

Сьогодні євангельським читанням про навернення митаря Закхея розпочинається наше приготування до Великого посту. Протягом наступних тижнів через слухання настанов з Писання ми будемо отримувати важливі духовні уроки, які завжди мають бути нам в нагоді, але особливо потрібні в покаянний постовий час. І перший з цих уроків – приклад розкаяння та навернення митаря Закхея.

Сьогодні у храмах за Божественною Літургією чуємо уривок з Євангелія від святого апостола і євангеліста Луки про зцілення Христом сліпого (Лк. 18. 35-43). 

Вже підходили останні дні проповідницького служіння Спасителя, але біля Христа і далі продовжували юрмитися сотні й тисячі «спраглих» душ, які супроводжували Його, де б Він не був.

Сьогодні з Послання апостола Павла до Колосян ми чуємо заклик вдягнутися у чесноти: «милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння» (Кол. 3:12), а найбільше дбати про «любов, яка є сукупністю довершеності» (Кол. 3:14). Що означають ці слова і яку науку вони нам подають?

Стрітення Господнє – останнє дванадесяте свято перед Великим постом, воно також завершує 40-денний різдвяний цикл. Це свято – єдине з дванадцяти великих свят церковного року, яке за уставом одночасно є Богородичним і Господнім. Бо, згадуючи описану в Євангелії подію, відзначаючи Стрітення, ми водночас вшановуємо і Господа, і Його Пречисту Матір.

2 лютого відзначатимемо свято Стрітення Господнього, згадуючи євангельську подію, коли на 40-й день після Різдва Ісуса Христа, виконуючи тогочасний закон, Богородиця та праведний Йосиф Обручник принесли Богонемовля до храму, щоби посвятити Його Богові і віддати за Нього символічну пожертву.

Це свято є унікальним за своєю богослужбовою традицією, адже воно водночас присвячене прославленню і Спасителя, і Його Пречистої Матері.

Сьогодні ми чуємо читання з 3-ї глави Послання апостола Павла до Колосян, через яке отримуємо нагадування про необхідність для кожного християнина відкидати гріхи, бути для них мертвими, а для Бога і для добрих діл – бути живими і діяльними.

Апостол нагадує: «коли ж з’явиться Христос, життя ваше, тоді ви з’явитеся з Ним у славі» (Кол. 3:4).

Цього недільного дня ми чуємо з Послання апостола Павла до Колосян слова, які нагадують нам про виключне значення Особи Господа нашого Ісуса Христа в житті кожної людини, а особливо – християн.  «Усе Ним і для Нього створено; і Він є раніш усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:16-17) – сповіщає апостол. Син Божий «є образ Бога невидимого, народжений раніше всякого створіння» (Кол. 1:15), в Ньому «ми маємо відкуплення Кров’ю Його і прощення гріхів» (Кол. 1:14).