В цей день 1009 років тому в селі Берестове, поблизу Києва упокоївся великий князь Київський Володимир. Тож саме сьогодні, 15 липня, ми вшановуємо його пам՚ять як святого рівноапостольного великого князя Володимира, славного правителя давньої Київської держави, у хрещенні Василія.

Знову в недільний день, коли наша Церква згадує Всіх святих, які в Україні-Руси просяяли, ми зібралися на поле Берестейської битви, у цей монастир святого Юрія Переможця на Козацьких могилах для того, щоби звершити тут спільну молитву. Чому ми робимо це щороку, чому долаємо дорогу з різних куточків Волинського краю, Галичини, Поділля, зі столиці, нашого Золотоверхого Києва, та з інших місць України, щоби помолитися саме тут?

Славні і всехвальні першоверховні апостоли, яких ми з вами сьогодні вшановуємо, є прикладом того, що кожна людина не є ідеальною та схильна робити помилки, піддаватися тимчасовим страхам і сумнівам. Однак, лише ввіривши своє життя Господу та отримавши Його благодатну допомогу, ми зможемо подолати всі спокуси і пройти тернистою дорогою на шляху до спасіння.

Наступного дня після святої П'ятидесятниці, у понеділок, відзначається День Святого Духа. Він присвячений прославленню третьої Особи Пресвятої Тройці. Однак слово «третя» позначає не черговість, а унікальну умовну назву Божої Особи, одної з Іпостасей Святої Тройці. Святий Дух – це істинний Бог, єдиносущний та рівнославний Богу-Отцю та Богу-Синові.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні Свята Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят – День Святої Трійці, або ж Свята П’ятидесятниця. Саме сьогодні Церква згадує і молитовно святкує своє народження. 

Цей день став для християн воістину днем єднання неба і землі, видимого і невидимого.​

Троїцька поминальна субота – це особливий день пам’яті в Православній Церкві, коли віряни вшановують пам’ять своїх спочилих родичів. Це єдине поминальне богослужіння перед великим святом П’ятдесятниці. Молитва за спочилих виражає вірність, любов та піклування вірян і допомагає зміцнити їхню віру та надію на вічне життя.

Минуло сорок днів від Воскресіння Христового, протягом яких апостоли відчували радість зустрічей і розмов зі своїм улюбленим Учителем. Яка з-поміж земних радостей може зрівнятись із тією радістю, коли апостоли побачили живим свого Божественного Учителя, Якого думали, що втратили назавжди! І ось вони бачать, як посеред розмови Господь починає підніматись із землі на Небо.

«Ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ін.9:3) – такими словами Христос відповідає на запитання апостолів про причину сліпоти сліпородженого, про чудесне зцілення якого ми читаємо у сьогоднішньому Євангельському оповіданні. Як часто ми з вами задаємо у важких життєвих ситуаціях чи коли щось іде не за нашими планами та бажаннями такі питання як «за що мені це?» або «чому так сталося?» забуваючи слова Христові, що навіть волосся на голові кожної людини є порахованим, і що нікого не покидає Господь навіть у скрутних ситуаціях. (Лк.12:7), головне не втрачати віру в Бога Всемогутнього і пам`ятати, що на все воля Божа.

Сьогодні ми чуємо в Євангелії про зустріч Христа і жінки-самарянки біля колодязя Якова на самарянській території біля міста Сихар. Там був тільки один колодязь глибиною 32 м, викопаний Яковом, прабатьком Ізраїля близько півтора тисячі років до Христа, який існує і до сьогодні. І тут, біля колодязя прабатька Ізраїля – Якова, відбулася зустріч двох осіб: Христа і самарянки.

Четверта неділя після Великодня присвячена спогадам про дивовижне зцілення Ісусом розслабленого (паралізованого) чоловіка, що 38 років не втрачав віри в Чудо. Процю подію розповідає в своєму Євангелії святий Іоанн, який описував всі появи Господа під час свят в Єрусалимі.

Після воскресіння Ісус найперше з’являвся жінкам, бо вони найбільше за Ним сумували. Насамперед Христос зустрівся з матір’ю, щоб заспокоїти і повідомити, що з Ним все гаразд. А далі була Марія Магдалина, яку Він колись зцілив від одержимості, й відтоді вона вірно Його супроводжувала.

В Церкві, у храмі немає нічого випадкового: абсолютно все, навіть найменша деталь, має свою символіку, своє призначення, свій сенс і значення. Облачення священнослужителів теж не обираються довільно: і колір, і елементи одягу мають свою традицію і можуть багато чого розповісти. До речі, ви помітили, які красиві вишиті убрання у наших архієреїв та священнослужителів? З нагоди Дня вишиванки розповімо вам трохи про символіку облачення священників.

Цей день, хоча й світський за своєю природою, однак є глибоко близьким кожному християнину, адже материнство - це не лише великий дар, але й безмежне благословення від Бога, - символ невичерпної любові, жертовності та мудрості.