У неділю після Різдва Христового Церква закликає нас задуматися над глибоким значенням подій, пов’язаних із народженням Спасителя, і над тим, як вони впливають на наше життя. Це нагода не лише продовжити святкову радість, а й осмислити ті випробування, через які проходили Ісус, Марія та Йосиф, і зрозуміти, як ці уроки стосуються нас сьогодні.

Різдвяний святвечір у церковній традиції має назву Навечір’я Різдва Христового. Це останній день передсвята Різдва Христового, який завершує 40-денний Різдвяний піст, вирізняється особливим богослужінням і неповторною атмосферою у наших храмах.

Дійсно, ані Писання, ані загалом Передання Церкви не подає нам точної дати народження Сина Божого. Про саму подію та обставини Різдва Христового нам оповідають у Новому Завіті два євангелисти, святі апостоли Матфей (Мф. 1: 18 – 25, 2: 1 – 12) та Лука (Лк. 2: 4 – 20). Але чіткої дати не вказується. Чому ж ми святкуємо Різдво Христове саме 25 грудня?

Життя Праотців, яких сьогодні згадує Церква, є не лише спомином про далекий минулий час, але входженням у тайну Божого задуму про людину та світ. Праотці є не просто предками за тілом, але нашими духовними отцями, через яких ми відкриваємо глибину нашого покликання і зв’язок із Творцем. Їхні життя стали дорогою, що веде все людство до зустрічі з Богом, і цією дорогою покликані йти й ми.

12 грудня 2024 року у Свято-Воскресенському Гурбинському чоловічому монастирі на Повстанських Могилах урочисто відзначили день пам’яті святителя Спиридона, єпископа Тримифунтського.

Сьогодні у храмах ми чуємо притчу про званих на вечерю. Це слово Господнє направлене до кожного з нас, запрошуючи замислитися над нашим життям, над нашими пріоритетами і над нашою відповіддю на Божий заклик. У цій притчі Спаситель розкриває драму людської свободи: Божу щедрість і, водночас, людську байдужість. Особливо глибоко ці слова звучать у час війни, коли все тимчасове та буденне стає крихким, а вічне — більш явним.

Андрія – одне з найбільш шанованих свят українського народу. Відзначається воно 30 листопада, в день вшанування пам’яті святого апостола Андрія Першозваного, якого, окрім усього іншого, шанують як основоположника Церкви Христової на прадавніх українських землях. Що ми знаємо про цього святого?

Сьогоднішнє Євангельське читання (Лк. 13:10-17) відкриває нам не лише чудо зцілення скорченої жінки, але й глибокий зміст Христової любові та свободи. У ньому ми бачимо, як Господь Ісус Христос, подолавши людські упередження, дарує радість і свободу тим, хто перебуває в тенетах страждання.

Сьогоднішнє церковне свято є дванадесятим і великим за своїм духовним значенням. Адже зі сповненням обітниці батьків Діви Марії, коли вони свою довгоочікувану і вимолену Донечку у юному віці віддали на виховання до храму, справджується й давнє пророцтво, відкривається людству шлях до спасіння: Пресвята Діва Марія послужила великій тайні Боговтілення.

Сьогоднішня притча, яку ми чуємо за літургією у храмах, нагадує нам про те, як легко людина може втратити сенс життя, захопившись земними турботами. Багатий чоловік з Євангелія був успішним: його нива дала великий урожай, і перед ним постало питання: «Що мені робити?»

Сьогодні розпочався останній багатоденний піст 2024 року. Він триватиме сорок днів – до 24 грудня, до Святвечора. Власне, іменується цей піст Різдвяним, адже він покликаний духовно готувати нас до зустрічі свята Різдва Христового.

Різдвяний піст за душевним настроєм є радісним, бо передує великому святу Народження нашого Спасителя, а тому й не такий суворий порівняно з Великоднім.

Сьогоднішнє Євангельське читання торкається серця кожного з нас. Притча про доброго самарянина є не лише історією, а глибокою наукою про справжню любов і милосердя. У цій розповіді Ісус дає нам відповідь на питання, що в умовах війни звучить особливо гостро: «Хто мій ближній?» У цей час, коли біль і страждання стали частиною нашого повсякденного життя, це питання набуває особливого сенсу і стає випробуванням нашої віри та людяності.

Це свято – головне на честь усіх ангелів, яких є число незбагненне. Слово «Собор» у цьому випадку означає «спільне прославлення». Цим торжеством Церква підкреслює особливе значення ангелів, цих розумних безтілесних істот, у нашому житті. З Писання знаємо, що вони створені раніше за людей та є активними учасниками здійснення Божого Промислу.