У четвер, 29 травня, Свята Православна Церква святкує одне з найбільших дванадесятих свят – Вознесіння Господнє. Це свято завжди припадає на четвер, але щороку має іншу дату, бо пов’язане з Великоднем і відзначається на сороковий день після Світлого Христового Воскресіння.

У 6-ту Неділю після Воскресіння Христового Православна Церква згадує подію зцілення сліпого. Цей євангельській фрагмент цінний для нас ще й тому, що ми всі з вами хворіємо. І навіть, якщо не є незрячі фізично, то дуже часто ми помиляємося у судженнях та є сліпими духовно і душевно. Як багато сьогодні різних сект, «церков», віровчень, партій та ідеологій. Всі вони замість того, щоб дати людині зібраність та цілісність, ще більше розсіюють її.

Повертаючись з Юдеї в Галилею, Ісус Христос зі Своїми учениками проходив через Самарію, через місто, яке називалося Сихар (давня назва – Сихем). Перед містом з південного боку була криниця, викопана, за переказом, патріархом Яковом.

Ісус Христос, утомившись у дорозі, сів відпочити біля криниці. Час був обідній, і ученики Його пішли у місто, щоб купити там їжі. Саме в цю пору до криниці підійшла самарянка з міста, щоб набрати води.

Сьогодні євангельське читання нагадує нам про чудо зцілення Спасителем людини, хворої на параліч. Здійснилося воно у суботній день. Тож коли чудесно зцілений від паралічу чоловік узяв свою постіль та пішов, юдеї стали дорікати йому, що це є порушенням законів суботнього спокою. Зцілений же послався на те, що Ісус, Який відновив його здоров’я, наказав йому так зробити.

Сьогодні ми святкуємо день перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. У народі Миколай Чудотворець – один з найшанованіших святих. Свята в його честь відзначають двічі на рік: весною – 9 травня і зимою – 6 грудня.

Жінки-мироносиці – це прославлені Церквою святі жінки, які, згідно з Євангелієм, на світанку в неділю після розп’яття Ісуса Христа поспішали до гробу Господнього, несучи миро (запашну олію), щоб за юдейським звичаєм намастити тіло Спасителя. Цей жест був виразом глибокої поваги, вірності та любові до їхнього Вчителя.

Сьогодні Церква збирає нас разом, щоб ми ще раз пережили світло Пасхи – цього разу через особливу подію: зустріч Воскреслого Господа з апостолом Фомою.

Ми пам’ятаємо, як Фома не був із учнями, коли Христос уперше з'явився їм після Свого Воскресіння. І коли інші апостоли засвідчили йому, що бачили Живого Спасителя, Фома сказав: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани, не повірю» (Ін. 20:25).

Сьогодні ми особливо вшановуємо пам’ять Великомученика Юрія Переможця. Його знають і люблять українці. Він вважається покровителем низки українських міст, здавна шанований як захисник київських князів та українського козацтва. Частково з цим великомучеником пов’язане й укріплення і поширення християнства на українських землях: князь Володимир Великий, перш ніж охрестити Україну-Русь, сам прийняв хрещення – й імовірно, це сталося в Криму поблизу Корсуня в Георгіївському монастирі.

Зі світлим Христовим Воскресінням розпочинається тиждень Пасхальний, або Світлий, і всі дні цієї седмиці (до суботи включно) називаються світлими: Світлий понеділок, Світлий вівторок, Світла середа тощо.

Світлим перший тиждень після Великодня називається тому, бо він ознаменований радістю перемоги Христа над смертю, світла і правди над темрявою зла й гріха.

Спогадами про Вхід Господній в Єрусалим ми розпочали Страсну седмицю – час вшанування подій останніх днів земного життя Ісуса Христа: Його страждань, хресної смерті та поховання. Цей тиждень ми звемо Страсним, бо згадуємо страсті, тобто страждання, Христові: з церковнослов’янської «страсті» – це страждання.

Сьогодні ми вшановуємо величну євангельську подію – Вхід Господній в Єрусалим, яку провістив пророк Захарія ще за пів тисячоліття до Різдва Христового: «Не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі» (Ін. 12:15).
Ці пророчі слова, про які нагадує нам читання з Євангелія, підкреслюють особливість царського достоїнства Ісуса Христа: Його Царство – не земне, не зовнішнє, але вічне, духовне, від Бога Отця.

Сьогодні в церковному календарі – Лазарева субота. Цей день є особливим, адже Свята Церква згадує одне з найвеличніших чудес, звершених Господом під час Його земного служіння – дивовижне воскресіння праведного Лазаря.

З кожним днем ми наближаємося до Великодня, і заклики до навернення нашого життя стають усе виразніші, бо стосують­ся до віруючих, до нас, які начебто вже є християнами й теоре­тично мали б знати дорогу до спасіння і вічного життя.