Євангеліє сьогоднішньої неділі відкриває перед нами одну з найглибших істин християнського життя – Бог приходить не лише для того, щоб полегшити людські страждання, а щоб відновити саму людину. Перед Христом лежить розслаблений. Він безсилий, нерухомий, повністю залежний від інших. Але Господь бачить у ньому значно більше, ніж хворе тіло. Він бачить безсмертну душу, створену для єдності з Богом.

11 липня Православна Церква молитовно вшановує пам’ять рівноапостольної княгині Ольги – великої правительки Київської держави, першої християнки на великокняжому престолі та просвітительки Руси-України, яка своєю вірою підготувала духовне народження нашого народу. Її ім’я навіки вписане в історію не лише як мудрої княгині, а передусім як жінки, яка першою серед правителів нашої держави відкрито сповідувала Христа.

Євангельське читання, яке ми цього дня чуємо у храмах, розповідає про зцілення двох біснуватих у Гадаринському краї. Проповідь Спасителя серед ізраїльського народу була усюди.  Христос ішов туди, де не чули Бога, Христос ішов туди, де була темрява.

Сьогодні наші серця звертаються до двох великих первоверховних апостолів – Петра і Павла. Їхні постаті ніби символізують саму природу людської віри та мужності у часи найтяжчих випробувань, зокрема тепер – у дні війни, коли наша країна стає ареною боротьби світла проти темряви.

Господь наш Ісус Христос народився у часи, коли тогочасні народи Середземномор’я, а це вся Західна та частина Східної Європи, Північна Африка, Мала Азія та Близький Схід були під владою могутньої Римської імперії. Це була дуже своєрідна держава, бо вона проіснувала майже тисячу років, утримуючи в поневоленні численні народи, які відрізнялися своєю культурою, побутовим життям і релігійними переконаннями.

Сьогодні ми відзначаємо Різдво великого Пророка і Предтечі Господнього — Іоана Хрестителя. У тиші храмів і перед образами цього святого наше серце мимоволі затримується в роздумах: яке ж значення має його народження для нас, для нашого часу, для нашого стражденного народу, що й нині проходить через випробування війною?

Останніми днями українське суспільство з болем і занепокоєнням сприймає чергові заяви та політичні дискусії, які стосуються українсько-польських відносин. Для багатьох наших співвітчизників, які через війну знайшли тимчасовий прихисток у Польщі, подібні події стають причиною тривоги, нерозуміння і навіть розчарування.

Сьогодні Україна знову пережила важку ніч. Ніч, коли небо над нашою країною розривали вибухи, коли тисячі людей прокидалися від звуків сирен, коли матері притискали до себе дітей, а наші захисники ціною власного життя боронили українське небо.

У цей святковий день прийміть наші щирі вітання та найкращі побажання з нагоди Вашого ювілею! Сьогодні ми з вдячністю згадуємо Ваш значний внесок у розвиток нашої церкви і громади. Ви були серед тих, хто стояв біля витоків відродження української церкви в Острозі, а згодом доклали чимало зусиль до спорудження Свято-Миколаївського храму.

Сьогодні сотні людей знову вирушать до Козацьких Могил. Вони приїдуть із різних куточків України, щоб стати на молитву там, де вже 375 років живе пам’ять про героїв Берестецької битви. Для когось це буде перша зустріч із цією святинею, а для когось – повернення до місця, яке давно стало частиною особистої історії.