У Фригії, біля міста Ієраполя, у місцевості, що зветься Херотопа, знаходився храм в ім’я Архістратига Михаїла; поруч із храмом струменіло цілюще джерело. Цей храм був споруджений стараннями одного з жителів міста Лаодикії на подяку Богові та святому Архістратигу Михаїлу за зцілення його німої дочки водою з джерела.

30 серпня 2026 року у Свято-Миколаївському храмі церковна громада зібралася на спільну молитву перед початком нового навчального року. Після Божественної Літургії було звершено молебень для дітей, студентів, батьків, учителів, викладачів, а також за успішний та благословенний початок навчання.

Сьогодні особливий скорботний день, проте сповнений живої любові і вдячності. Ми вшановуємо і підносимо молитви до Бога за всіх наших захисників і захисників, які полягли в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Нехай Господь упокоїть їх світлі душі в оселях праведних, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але є життя безкінечне.

Святому Іоану, Предтечі Господа нашого Ісуса Христа, судилося передати Спасителю своїм народженням і своєю смертю. І подібно до того, як Ісус Христос постраждав за гріхи людські, так і Його Предтеча отримав мученицьку смерть від беззаконного царя Ірода. 29 серпня згадуємо мученицьку смерть його пророка Іоана Предтечі через усі пізнання голови.

Всі 35 років після відновлення української державності і проголошення Незалежності у 1991 році ми боролися. За правду, за мову, за віру, за свободу, за право вільно робити вибір і прямувати до означеної нами мети. А останні дванадцять з половиною років ми змушені боротися за право жити на власній, дарованій нам Богом землі, за право не залежати ні від кого і самим бути господарями у своєму домі, визначати долю своєї держави, свого народу, своєї Церкви.

Щороку 23 серпня ми відзначаємо День Державного Прапора – цього символічного знака нашої свободи, гідності, єдності та спільної відповідальності. А в новітній час синьо-жовтий стяг і цей день отримали ще глибше й ціннісне значення для народу України, для нашої ідентичності.

Сьогодні Україна переживає не лише важкі випробування війни. Ми проходимо час великих рішень, від яких залежить, яким буде наше духовне і церковне майбутнє. Те, про що ще кілька років тому можна було сперечатися, що можна було відкладати або пояснювати історичними обставинами, сьогодні потребує чесної відповіді перед Богом, власною совістю і нашим народом.

Сьогодні Церква ставить перед нами таємницю, у якій земне завершення стає початком, скорбота сповнюється надією, а смерть уже не може говорити про себе як про останнє слово людського життя. Ми відзначаємо Успіння Пресвятої Богородиці – завершення земного шляху Тієї, Яка стала Матір’ю Життя. І саме тому біля Її одра Церква не мовчить у безнадії, а співає. Бо Пречиста Діва не відходить у небуття – Вона переходить до Свого Божественного Сина, Який Своєю смертю смерть подолав і Своїм Воскресінням відкрив людині дорогу до вічності.

Завтра Православна Церква відзначатиме Успіння Пресвятої Богородиці – одне з дванадцяти найбільших свят церковного року, яким завершується Успенський піст. Сьогодні ввечері православні храми наповняться особливою молитвою, щоб у тиші святкового богослужіння разом із усією Церквою вшанувати Ту, Яка стала Матір’ю Господа нашого Ісуса Христа і Матір’ю для всіх, хто з вірою звертається до Неї.