ЩО ТАКЕ АРТОС? НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН? ЯК ЙОГО ЗБЕРІГАТИ І ВЖИВАТИ?

Артос – це велика святиня, пов'язана з Воскресінням Христовим. Тому ставитися треба до неї дуже трепетно і обережно.

З часів найдавнішої апостольської Церкви хлібу надавали величезне символічне духовне і богослужбове значення. Він символізував собою Тіло Христове. Це встановлення Самого Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. В Євангелії від Луки сказано: «І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22:19). Сама Євхаристія або Божественна літургія називалася в давнину «переломленням хліба».

Згадаймо також, як за старих часів в селянських сім'ях ставилися до хліба наші дідусі і бабусі. Це зараз ми з ним поводимося як з одним із звичайних продуктів, які можна кидати на підлогу, викидати в сміттєвий кошик та інше. Але не так було раніше. У селянських сім'ях хліб різали акуратно і дбайливо, також споживали його, крихти підбирали і висипали в річку або віддавали тваринам.

З апостольських часів твердо встановилася традиція під час спільної трапези одну хлібину залишати і відкладати його на узголів'я столу Господу. Це було символом того, що Христос і після Свого вознесіння на небо невидимо присутній в Церкві. Те ж саме сталося і після Успіння Пресвятої Богородиці. Апостоли і ученики почали за переданням на трапезі відкладати хлібину і для Діви Марії, назвавши його «Панагією», що перекладається з грецької мови як «Всесвята» (як називають Божу Матір). Пізніше Панагією стали називати і саму просфору, з якої на проскомидії виймалася частинка на честь Пресвятої Богородиці.

З давніх-давен і донині в православних монастирях служиться чин Панагії. Після Божественної літургії ігумен в спеціальному сосуді виносить з храму на братську трапезу Панагію, де вона розділяється і споживається братією зі спеціальною молитвою перед їжею. Таким чином, трапеза, як і в давні часи вечері любові-агапи, на яких відбувалася Євхаристія, ставали частиною богослужіння, безперервно пов'язаною з Літургією.

Відлунням цієї давньої традиції і підтвердженням того, що ми, православні християни, і сьогодні існуємо в Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві (9-ий член Символу віри), є пасхальна традиція освячення і роздроблення артоса.

Слово «артос» (грецьк. Άρτος) перекладається з грецької мови як «квасний хліб». Це особлива велика просфора циліндричної форми, на верху якої спеціальною пекарською печаткою робиться відбиток ікони Воскресіння Христового. У Типіконі (Уставі) артос названий просфорою. З одного боку, дана назва означає, що з пасхальної просфори не виймалися частинки для звершення проскомидії. З іншого – це символ Церкви, в якій перебуває кожен з нас, її вселенськості і цілісності; Церкви, яка викуплена кров'ю Агнця та освячена Воскресінням Христовим.
Артос на спеціальному аналої перед початком пасхального всенічної ставиться на солії перед іконою Спасителя на іконостасі. Після заамвонної молитви Літургії він освячується священиком, який виголошує молитву і окроплює артос освяченою водою. У молитві є і такі слова: «бо і ми, раби Твої, на честь і славу, і на спомин славного Воскресіння Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, через яке від вічного рабства ворожого і від пекельних кайданів визволення, свободу й виведення одержали, перед Твоєю величністю нині, у цей всесвітлий, преславний і спасительний день Пасхи, приносимо його...» тобто ми приносимо артос в дар Богу як символ Світлого Воскресіння Христового. І освячення його на самій головній службі в році, коли і самі небеса відкриті, коли Спаситель перебуває серед нас, а Церква небесна з'єднується з Церквою земною в єдиному пасхальному славослів’ї Господу за викуплення і зцілення людства, говорить нам про те, що артос є великою святинею, яка пов'язана з Воскресінням Христовим. Тому ставитися треба до неї дуже трепетно і дбайливо.

Підтвердженням того, що артос є великою святинею, є ще й той факт, що його носять під час хресного ходу навколо храму протягом всієї Світлої седмиці. Адже він символізує собою Воскреслого Бога і те, що Христос перебуває серед нас. І всю Світлу седмицю артос перебуває на почесному місці в храмі перед відкритими Царськими вратами.

А в суботу Світлого тижня зазвичай після заамвонної молитви Божественної літургії здійснюється чин роздроблення артоса. Священик читає особливу молитву, і потім артос раздробляется, а після закінчення богослужіння роздається віруючим.

Як вже говорилося вище, артос – велика святиня. Навіщо нам його зберігати і їсти? Про це говорять слова молитви на роздроблення артоса «щоб усі, хто споживатиме його, сподобилися від Тебе тілесного й духовного благословення і здоров’я, — благодаттю й милосердям Твого чоловіколюбства». Ми бачимо, що артос нам дається для нашого тілесного і душевного здоров'я. Тому корисно його їсти під час хвороби або особливих випробовувань в житті. Він оживить нас. Адже артос є символом – духовним складовим вічного життя, яке ми отримуємо в Світлому Воскресінні Христовому з Його перемогою над пеклом, дияволом, гріхом і смертю. І той, хто споживає артос або хоча б навіть просто зберігає його в своєму домі, стає співучасники Його вічної пасхальної радості, яку ніхто і ніколи у нас не відбере, радості, яка зцілює душу і тіло людини.

Звичайно ж, не можна плутати артос з Тілом і Кров'ю Христовими. Це абсолютно різні речі. Святі Дари – найвеличніша церковна Святиня. Артос же одночасно духовний і тілесний засіб, подібний до антидора, святої води і просфори, який служить для підтримки духовних сил людини в нашій нелегкій земній подорожі життя.

Для зберігання артос в домі кладетьться біля святих ікон. Артос можна роздавати, але перед цим ви повинні переконатися, що він потрапить до благочестивих віруючих людей. Пакетики зі святинею слід зберігати у відкритому вигляді, щоб артос не зацвів. Якщо ж все-таки це сталося, то його потрібно пустити в проточну воду – річку або море (але не в озеро). Пакетик, в якому артос зберігався, треба спалити в чистому місці. Споживати цю святиню слід зі звичайною молитвою для святої води і просфори з додааванням «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»

На закінчення, дорогі браття і сестри, хочеться всім побажати, щоб Пасхальна радість нас не покидала протягом року. Згадаймо преподобного отця нашого Серафима Саровського, який вітав кожного хто приходив до нього словами: «Радість моя! Христос Воскресе!» І матеріалізованим виразом цієї всеосяжної вселенської дивовижної радості у Господі Воскреслому якраз є артос. Частинка хліба, який був принесений нами в дар Богу і який повернутий Господом нам для того, щоб оберігати, зцілювати нас, грішних, найбільшою силою Свого Воскресіння.

Джерело: Рівненська єпархія Православної Церкви України 

Розклад богослужінь

29 березня 2024 р. - П'ятниця.
17.00. Вечірня з чином Пасії.

30 березня 2024 р. - Субота.
Поминання померлих.
9.00. Літургія. ПАНАХИДА.
17.00. Вечірня.

31 березня 2024 р. - Неділя.
2-га неділя Великого посту. Глас 2. Свт. Григорія Палами.
9.00. Літургія. Молебень.
Поминання спочилих (ПАНАХИДА) не звершується.

 

Цікаво та актуально

 

  

 

 

 

Банківський рахунок Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії (01 липня 2020 р.)
 
 



Збір коштів