Неділя про митаря і фарисея
Подія євангельської розповіді відбувається у Храмі. І ми задаємося запитанням, для чого люди відвідують Храм Божий? Не кожен приходить до Храму, маючи за ціль молитися. Чимало туристів відвідують визначні пам’ятки архітектури, якими є старовинні церкви, щоб в такий спосіб дізнатися історію міста, країни, народу. Ще більше людей ходять до Храму із звички чи встановленої традиції. І лише дуже мала частина людей відвідує Святиню, щоб мати ближче спілкуванням із Богом та насолодитися духовною їжею.
Притча про митаря і фарисея є прекрасною ілюстрацією того, якою повинна бути молитва. Всі ми прекрасно знаємо про негативне ставлення єврейського народу до митарів, які збирали податки зі своїх братів та сестер по крові збирали для загарбників, неправдиво при цьому збагачуючись.
Зупинімося лише на храмовій молитві. Без молитви, відвідування Храму втрачає будь-який сенс. Кожне місце особливої Божої присутності у Старому Заповіті, називалося «святим місцем» - місце, яке Бог собі призначив. Так як хвора людина, яка прийде до лікарні та не звернеться до лікаря, вийде із неї не будучи здоровою, так і християнин, який приходить до церкви та не вступить до діалогу з Господом Богом, приречений вийти з Храму таким же духовно зраненим, яким і зайшов до нього.
На прикладі двох людей із притчі можна без зайвих пояснень зрозуміти просту правду про те, якою повинна бути молитва – не проявом фарисейської гордині, а смиренням митаревої душі.
Чи може молитва фарисея бути прикладом для нашого повсякденного спілкування з Богом? Чи можна побачити у такій молитві бажання зростати в досконалості, чи лише пиху, гордість і егоїзм? Навіть при тому, що все, що говорив фарисей про себе є правдою, Богові непотрібне таке вихваляння, а потрібне тільки чисте серце та добра душа.
На прикладі молитви митаря ми усвідомлюємо слова Христа: «Не здорові потребують лікаря, а лише хворі». Не знаємо напевно, але цей митар із притчі нагадує нам іншого митаря, на ім’я Закхей, який заліз на смоковницю, щоб побачити Ісуса, а потім радо прийняв Його у свій дім. Митар у Храмі нікого не бачив, бо не смів і очей підняти, приклонивши голову здалеку. Митар же Закхей теж хотів непоміченим побачити Ісуса? Митар із Храму виходить прощеним, а митар Закхей це прощення отримує у себе вдома. Обидва стягнули на себе осуд інших, але отримали благословення самого Бога.
Якими ми вийдемо із Храму після Божественної Літургії залежить від нас самих, від того, які ми сюди зайшли та чого хочемо попросити у Господа. Якщо ми до церкви зайшли митарями й молилися як митар, вийдемо іншими людьми. Якщо ми зайшли до Храму як фарисей і такою ж була наша молитва, то дарів Божих не отримаємо.
Господь дає кожному з нас бути Дитиною Божою, дає можливість здобути Царство Боже, але для цього потрібно знайти у собі сили здійснити внутрішню переміну і, визнавши свої гріхи на сповіді, розпочати нове життя з Богом. Амінь.
Джерело: http://kolomija.com/bbloteka/propovd/836-propovd-na-nedlyu-pro-mitarya-fariseya.html
НЕДІЛЯ 33-ТЯ ПІСЛЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦІ, ПРО ЗАКХЕЯ, ПІСЛЯ БОГОЯВЛЕННЯ
«Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4, 12-17).
«Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19, 1-10).
Неділя про Закхея розпочинає приготування до Великого посту, який завершиться найбільшою радістю – перемогою над гріхом і смертю, Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа.
Євангельське зачало розповідає нам про те, як Ісус Христос приходить до дому митаря Закхея. Чому ця зустріч відбувається вдома? Тому, що завданням підготовчих неділь до Великого посту та в часі самого посту є допомогти відчинити дім нашої душі, нашого життя для Бога. Ми повинні зміцнити наш зв'язок віри, надії та довіри до Бога таким чином, щоб Господь став основою нашого життя і єдиним джерелом щастя. Основною метою приходу Спасителя на землю - є відшукати заблукавши людину, відкрити їй очі і дати можливість пізнати любов Божу. Читаючи Священне Писання, бачимо, що Господь заходить у доми митарів та грішників, сідає до столу із фарисеями, дозволяє великій грішниці намастити миром Його ноги, - і для нас це є дивним. Чому? І відповідь на це питання дає сам Христос кажучи: «Не здорові потребують лікаря, а недужі… Бо Я прийшов покликати не праведників, але грішників для покаяння».
«І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї», - бачимо що Закхей був маленького росту, але він не втрачає надії та шукає всі можливі способи, щоб побачити Спасителя. Також знаємо, що він був багатий, тобто мав організаційні здібності, бо був старший над усіма митарями. Він мав достаток, але не мав спокою в серці. Ця людина є відкинена суспільством, вважається великим грішником, але Господь його приймає, не відкидає. Постає питання: чому так? Закхей долає всі перешкоди, вибирається перший з натовпу, і тут стається непередбачувана ситуація, сам Ісус Христос звертається до нього на ім’я, кажучи щоб злізав і спішив додому, тому що Він хоче прийти до його дому. Що робить Закхей? Він слухає і виконує прохання Христа, швидко злізає з дерева і радо приймає Господа у своєму домі. Чому Господь звертається саме до Закхея який був великим грішником? Там ж було багато потребуючих людей: хворі, немочні, вдови. Чому саме каже, що прийде до дому багатого митаря? Очевидно, що Господь бачить велике і щире бажання Закхея і знає про наслідки цього запрошення, - люди будуть нарікати і судити Його. Але Господь не зважає, бо хоче врятувати впавшого. Ця зустріч приносить невимовні плоди. Закхей змінюється, від часу цієї зустрічі, він дбає про своє спасення та Бога ставить на перше місце в своєму житті. Під час перебування Ісуса Христа в його домі він перемінює свої думки, навіть готовий позбутися усього, що має для того, щоб виправити свою гріховність та осягнути мирне життя. Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо, - усвідомлює свою гріховність та бажає виправитись в цю ж хвилину!
Поведінка Закхея та щирі слова покаяння свідчать про те, що він дозволив завітати Ісусові не лише до його помешкання, а назавжди увійшов до дому його душі. "Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло" (Лк. 19:10), - Господь підтверджує щире навернення Закхея та приймає його, і радіє разом з ним. На прикладі Закхея, навчімось віри та надії на Боже милосердя. Пам’ятаймо, що Господь бажає прийти у домівку кожного із нас, але нам потрібно лише одне – відкрити двері своєї душі і повірити, що Господь перемінить наше життя. І лише тоді у нашому серці запанує мир та спокій і ми станемо насправді щасливими людьми.
Дорогі брати і сестри, для того, щоб змінитися, ми маємо подати руку Господу, бо одні наші зусилля є недостатніми для того, щоб перемогти гріховність. Ми є слабкими без Спасителя.
Задумаймось над нашим життям, що є важливим для сучасного християнина. Скільки часу ми приділяємо для Бога? Інколи, чуємо, що деякі особи виправдовують себе тим, що зранку треба приготувати сніданок, вдягнутися і подбати про належний зовнішній вигляд, а на молитву вже часу немає. Саме так, для сучасної людини зовнішній вигляд є важливішим ніж духовний світ: «без Бога жити можна». І, таким чином, людина не має часу на молитву ні зранку: спішить на роботу, ні ввечері, - вже замучена, немає сили, а в неділю знаходиться ще одна причина – потрібно відпочити після важкої праці. Отож, бачимо, що важливість надається лише потребам тіла. А що для нас є важливим? «За своєю природою люди бажають речей гарних і добрих. А нема речі милішої і гарнішої ніж добро. А Бог є добрий, і коли хто бажає добра, той бажає Бога. Брак Божої любові є для душі найгіршим злом» (св. Василій Великий).
Зустрівши Ісуса, Закхей запросив Його у свій дім, а чи я запрошую Ісуса до свого життя? Господь не один раз приходить до нас, Він наполегливо стукає у двері нашого серця, закликає нас до покаяння та навернення. Наш Отець Небесний готовий простити нам всі гріхи, лише потрібно нашого бажання. Молімось сьогодні, благаймо у Господа змінити наше життя, щоб Всемилостивий Господь простив нам наші гріхи та відкрив нам двері до вічного життя.
Приходячи до храму, не залишаймо Христа у храмі, берімо Його у наші домівки. Особливо, приймаймо Святу Євхаристію, щоб Господь перебував з нами завжди,- у кожній секунді нашого життя. Сучасна людина прагне осягнути щастя, і все життя його шукає. А нам потрібно осягати матеріальні блага все більше і більше. Погляньмо на Закхея, він мав все: посаду, гроші, здоров’я, - але не був щасливим. То що ж таке щастя? Щастя ми можемо осягнути лише в перебуванні з Богом.
Дорогі браття і сестри, у нашому сучасному житті шукаймо, насамперед, Бога та просімо у Нього милосердя, закриймо очі на всі земні клопоти та матеріальні блага, це все є другорядним, основою ж нашого життя є Господь, з Ним ми осягнемо вічне щастя. Бо як говорив св. Василій Великий: «Хто живе без Бога, не буде мати щасливого життя». Амінь!
Джерело: https://gradleva.com/publications/propovid
Велика субота
Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.
Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос пророкував про своє воскресіння, але не вірячи цьому пророцтву і побоюючись, щоб апостоли не викрали тіла Ісуса Христа і не сказали народові: воскрес із мертвих, - в Суботу випросили у Пілата військову варту, приставили до гробу і сам гріб запечатали (Мф. 27, 57-66; Ін. 19, 39-42) і тим надали істині нове підтвердження.
Останні слова Спасителя на Хресті
Господь Ісус Христос є не лише Спаситель і Викупитель людства, Він є також і наш Учитель. Кожне Його слово несе у собі печать вічності, оновлює, дає життя кожному, хто не залишається глухим по відношенню до нього. В цьому розумінні Голгофа стала тою найвищою учительною кафедрою, з якої Господь дає нам останій урок перед Своєю смертю і Воскресінням. Його слова, виголошені на Хресті, це свого роду останній заповіт для всіх, хто вважає себе послідовником Божественного Учителя. І перші слова, виголошені розіп’ятим Спасителем, були навіть не словами, а молитвою про прощення:«Отче, прости їм, бо не відають, що чинять»(Лк.23,34).
Ніколи до Христа в історії людства ще не звучали подібні слова. Навпаки, коли карали злочинців смертю, останні частіше всього молились до своїх богів із закликом про помсту. Спаситель же просить в Отця милості для Своїх розпинателів. Під час Свого земного життя Христос багато повчав і заповідав. Але із усіх Своїх повчань для виголошення на Хресті Він зупиняється саме на заповіді про прощення.
Про Страсну седмицю
Цей тиждень особливо шанується Церквою. «Всі дні, - йдеться в Синаксарі, - перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці Свята і Велика седмиця (страсна), і більше самої Великої седмиці ця Велика і Свята субота. Називається ця седмиця великою не тому, що її дні або години більші (інших), але тому, що в цю седмицю здійснилися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя ... »
За свідченням святителя Іоанна Золотоустого перші християни, палаючи бажанням невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, у Страсну седмицю підсилювали моління і збільшували звичайні подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, Який одного разу зазнав з любові до занепалого людства безприкладні страждання, намагалися бути добрими і поблажливими до немочі братій своїх і більше творити справи милосердя, вважаючи непристойним вимовляти засудження в дні нашого виправдання кров'ю Непорочного Агнця, припиняли в ці дні всі тяжби, суди, спори, покарання і навіть звільняли на цей час від ланцюгів в'язнів в темницях, винних не в кримінальних злочинах.
12 квітня Вхід Господній в Єрусалим
«Радій від радості дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і намолодому ослі сині підяремної»(Зах. 9. 9). Цими словами пророк Захарія за 500 років до Різдва Христового передрік торжественний вхід в Єрусалим Господа Ісуса Христа – подію, яка сьогодні вшановується нами.
Після воскрешення Лазаря Господь Ісус Христос, сівши на молоде ослятко, вирушив до Єрусалиму. Звістка про те, що Спаситель гряде в Єрусалим, пронеслась по місту, і множество людей вийшло на зустріч Того, Хто воскресив Лазаря. Охоплені радістю люди зривали гілки з дерев, застеляли своїм одягом шлях Спасителю. Осанна в вишніх, благословен Хто йде в Ім’я Господнє! – було чути звідусіль.
Розклад богослужінь
4 лютого 2023 р. - Субота.
17.00 Вечірня.
5 лютого 2023 р. - Неділя.
Неділя про митаря і фарисея. Глас 1.
9.00. Літургія. Молебень. Панахида.