Дорогі брати і сестри, ми входимо у період Великого посту, у час нашого духовного підготування до найвеличнішого свята – світлого Христового Воскресіння. Цьогоріч піст триватиме з 15 березня по 1 травня. Загалом, він складається з двох частин: Чотиридесятниці і Страсної седмиці, під час якої ми згадуємо страждання Сина Божого заради спасіння людства.

Перший тиждень Чотиридесятниці вводить нас у піст, зокрема, і Великим покаянним каноном преподобного Андрія Критського, який лунатиме у храмах від цього понеділка до четверга. Це унікальне великопісне богослужіння проводить людську душу стежкою каяття через біблійні образи від Старого до Нового Завіту.

Присвячуючи неділю М'ясопусну нагадуванню про останній Страшний суд Христів, Церква, маючи на увазі цей суд, встановила клопотати не тільки за живих членів своїх, але і за всіх, від віку спочилих, що у благочесті пожили, всіх родів, звань і станів, особливо ж за померлих раптовою смертю, і молить Господа про помилування їх. Урочисте всецерковне поминання покійних в цю суботу (а також в Троїцьку суботу) приносить велику користь і допомогу спочилим батькам і братам нашим і разом з тим служить виразом повноти церковного життя, якою ми живемо. Бо порятунок можливий тільки в Церкві - спільноті віруючих, членами якої є не тільки ті що живуть, але і всі спочилі у вірі. І спілкування з ними через молитву, молитовне їх поминання і є вираженням нашої спільної єдності в Церкві Христовій.

Вся п’ятнадцята глава Євангелія від Луки переповнена прикладами, які розповідають про загубленість і віднайдення, падіння і піднесення, гріх і покаяння. І все це проілюстровано у притчах про заблудлу вівцю (Лк 15. 3-7), загублену драхму (Лк. 15. 8-11) та блудного сина.  Тому деколи цю главу називають Євангелієм в Євангелії.

Ідилія життя батька і двох синів була порушена бажанням молодшого відокремитись від батькового дому і забрати те, що йому належало по праву, але чим він міг володіти тільки в майбутньому. Нелицемірна та щира батьківська любов по-особливому сприйняла це рішення молодшого сина. Батько не боїться втратити майно.  Він готовий пожертвувати матеріальним, але щоб його син у свій час прийшов до розуміння того, що у цьому світі є важливішим. Чому такий сміливий батько? Бо любить! А де є любов, там немає страху. І він впевнений, що поверненнянеодмінно буде.

Собор Трьох Святителів Вселенської Церкви – Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого належить до найшанованіших свят Православної Церкви. Згідно із Святим Переданням, поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст., в час правління Візантійського імператора Олексія I Комніна про те, хто з цих трьох Святителів є більш цінний для Церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, другі святого Григорія Богослова, а ще інші – святого Іоана Золотоустого. Через це між багатьма виник розбрат: одні називалися василіанами, другі –григоріанами, а треті – іоанітами.