30 вересня православна церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії

 

Віра, надія та любов – основновні християнські чесноти, які втілились у житті трьох юних мучениць та їхньої матері Софії. Сьогодні саме той день, коли ми вшановуємо їхню пам’ять. Усім своїм життям, хай яким недовготривалим воно було на землі, Віра, Надія, Любов засвідчили, що жодні тортури безсилі перед могутністю дії Святого Духа: «Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всiх нас, як з Hим не дарує і нам всього? Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. Хто осуджує? Христос Iсус помер, але й воскрес: Вiн i праворуч Бога, Вiн i пiклується за нас. Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?» (Рим. 8: 31 – 35).

ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Воздвиження Чесного Хреста Господнього – велике християнське двонадесяте свято, яке відзначається 27 вересня. Воно належить до дуже старовинних свят, але і історія знайдення св. Господнього Хреста, та історія встановлення свята покриті серпанком різноманітних легенд, а тому нелегко відрізнити історичну дійсність від звичайної легенди.

У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов'язані. Один з імператорів–Андріан–віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також Гроб Господній. На штучно створеному імператором пагорбі було збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера.

Протягом тривалого часу на цьому місці збиралися язичники для виконання культових дій, зокрема жертвоприношень. Але минуло 300 років, і християни знайшли Гроб Господній та хрест Божий.

Ця визначна для всього віруючого люду подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння християн (за легендою, він побачив на небі знамення Боже–хрест із надписом: «Цим переможеш»). Намагаючись виконати волю Божу, Костянтин Великий відправив до Єрусалима царицю Гелену, свою матір, щоб вона доклала максимум зусиль задля віднайдення хреста й Гробу Господнього. Тривалий час її пошуки не мали успіху, незважаючи на всі старання. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери.

Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гроб Господній, хрест, на якому було розп'ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста. За деякими переказами, було знайдено не один, а цілих три хрести й дощечку з написом, зробленим за наказом Понтія Пілата. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп'ято Ісуса Христа, тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на людину було покладено хрест Господній, мрець ожив.

Отже, люди знову отримали можливість поклонятися християнським святиням. Вони побачили диво, що сталося, і попросили патріарха Макарія воздвигнути хрест Господній, щоб віруючі люди могли бачити його бодай здаля.

Цариця Гелена після всіх цих подій привезла до Єрусалима часточку від хреста Господнього та знайдені гвіздки. Костянтин Великий віддав наказ побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення цього нового храму (IV століття) було встановлено святкування Воздвиження хреста Господнього.

Святий хрест – це символ Христової жертви, від­куплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом.

Слово «воздвиження» в назві свята означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього. Цього дня під час богослужіння співають тропар: «Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою».

Нехай Хрест Господній вселяє в нас сильну віру, надію і любов до Бога. Пам'ятаймо, що Господь Ісус з нами. Силою Хреста ми переможемо зло. І хай панує Царство Боже в наших душах, а сили пекельні не переможуть його.